Міністерство освіти І науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи

Скачать 4.47 Mb.

Название	Міністерство освіти І науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи
страница	9/34
Тип	Документы

filling-form.ru > Туризм > Документы

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 34

МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ В АСПЕКТІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ
Питання розвитку науково-технічного потенціалу країни нерозривно пов’язане із вирішенням проблеми підвищення ефективності інфраструктури інновацій. Не зважаючи на дуже широке використання терміну «ефективність» і «ефективний» в економіці, досягти вірної трактовки цієї характеристики для інноваційної інфраструктури доволі складно. Ефективність функціонування будь-якого економічного суб’єкту можна представити у кількох площинах: безпосередньо ефективність функціонування кожного суб’єкта інноваційної інфраструктури як економічної одиниці; ефективність інноваційної інфраструктури як підсистеми економічної системи; ефективність інноваційної інфраструктури як цілісної підсистеми інноваційної системи; ефективність кожного суб’єкту певного виду інноваційної інфраструктури в аспекті їх функціонального призначення для інноваційного процесу.

Ефективність функціонування кожного суб’єкта інноваційної інфраструктури як економічної одиниці вимірюється на основі бухгалтерської звітності як співвідношення фінансових результатів до витрат. Для суб’єктів інноваційної інфраструктури таке вимірювання ефективності часто є малоінформативним, з огляду на неприбутковий статус більшості організацій такого виду, їхнє функціонування за рахунок субсидій і дотацій від координуючих інстанцій, а в деяких випадках, зокрема, для інноваційних кластерів визначити витрати і результати на певний конкретний період практично не можливо. Для деяких суб’єктів інноваційної інфраструктури вимірювання такої ефективності відбувається в обов’язковому установленому законодавством порядку, як і для будь-яких інших господарських одиниць економічної системи. Із інформації, представленої у бухгалтерській звітності, можна дістати інформацію, які види послуг приносять основну частину доходів від діяльності установи. А зазначені дані можна легко спроектувати на площину функціонального призначення виду інноваційної інфраструктури, до якого відноситься організація і зробити висновки, на скільки діяльність установи відповідає прописаним у її статуті цілям. Таку інформацію практично не можливо знайти у відкритому доступі. Однак, фінська компанія Technopolis, що уявляє собою сукупність технологічних наукових парків, розташованих у різних містах, форма власності у компаніївідкрита акціонерна, у щорічному звіті дає інформацію про обсяги своїх доходів по джерелах їх надходження. Порівнюючи динаміку доходів компанії із часткою, що у них займають рентні платежі (на приклад, у 2002 році загальні продажі компанії складали 22,6 млн. EUR, при цьому 17,7 млн. EUR приходилося на дохід від рентних платежів, а дохід від надання послуг складав лише 3,7 млн. EUR., відповідно - близько 83,5% доходу від ренти і 16,5% від надання послуг), можна дійти висновку, що основні прибутки компанія отримує від рентних платежів. При цьому, у той час як для Фінляндія дана ситуація цілком нормальна і не суперечить функціональному призначенню технопарку як представника інноваційної інфраструктури, в Україні - ситуація інша. Так, наукові та дослідницькі заклади України, а також безпосередньо технопарки, часто розглядають оренду своїх приміщень і територій просто як джерело фінансових надходжень, а не засіб розвитку інноваційного підприємництва. Як зазначає журнал «Експерт», законодавство стосовно спеціального режиму функціонування технопарків прописано так, що увійти у технопарк, а отже і отримати пільги може практично будь-яка компанія. Як результат, джерелом фінансування технопарків подекуди стає «торгівля пільгами». Таким чином, аби підвищити даний аспект ефективності інноваційної інфраструктури в Україні, вітчизняним суб’єктам інноваційної інфраструктури необхідно сфокусуватися на обслуговуванні саме інноваційних підприємств. Для того, аби ситуація із обслуговуванням на пільговому режимі технопарків компаній, що не слугують інноваційному розвитку, виправилась, стає необхідним чітке законодавство в аспекті визначення клієнтської бази інноваційної інфраструктури в цілому та технопарків зокрема.

В свою чергу, інноваційна інфраструктура як підсистема економічної системи характеризується економічною ефективністю у вигляді створення, нових підприємств, робочих місць в економічній системі країни чи регіону, сприянні імміграційним процесам у вигляді спричинення потоків надходження кваліфікованих робочих кадрів з-за кордону. Крім того, інноваційна інфраструктура та її суб’єкти, як правило, підвищують рівень життя у регіонах, розташованих поруч, що проявляється у вищому рівні факторних доходів, підвищенні рівня освіти населення, ступеню доступу до мережі Інтернет та інше. Розвиток інноваційної інфраструктури зазвичай спричиняє розвиток інфраструктури інших видів – транспортної, соціальної та ін. Не можна сказати, що інноваційна інфраструктура у обов’язковому порядку націлена на спричинення екологічного ефекту, однак деякі суб’єкти приділяють цьому особливу увагу і навіть використовують як рекламу для клієнтів. При цьому, слід відзначити і негативні, однак зазвичай невідворотні наслідки розташування суб’єктів інноваційної інфраструктури на певній території: підвищення рівня цін, збільшення конкуренції місцевих кваліфікованих кадрів із іноземними спеціалістами за працевлаштування та ін. Огляд економічного ефекту, що спричиняють суб’єкти інноваційної інфраструктури на економічну систему, дає наступні результати: створення нових компаній - інноваційний кластер Кремнієва Долина: середній приріст новостворених компаній у кластері за рік зазвичай сягає до 29 компаній, у 2008 р. у кластері з’явилося 22 нові компанії у секторі комп’ютерного програмного забезпечення; створення робочих місць – технопарки України (8 одиниць): за 2007 рік. в рамках діяльності технопарків було створено 197 робочих місць; екологічні наслідки діяльності - дослідницький парк Софія Анти поліс: парк займає площу в 2,300 га, 800 га – віддано під конструкції, а решту 1,500 га – під житло, спортивну та рекреаційну зони, парк вважається найзеленішим, а усі його будівлі спроектовано дизайнерами у гармонії із природнім ландшафтом; соціальні наслідки діяльності - Стенфордський дослідницький парк: вже на 2000 р. - 87% мешканців регіону Пало Алто мали доступ до мережі Інтернет, а 65% - мали не менше ніж 4-річну вищу освіту. Таким чином, можна дійти висновку, що в повній мірі спрацьовує механізм мультиплікатора розходів, інвестиції, що робляться у розвиток інноваційної інфраструктури не тільки надають можливість їй функціонувати, виконуючи свої функціональні зобов’язання у вигляді обслуговування інноваційного процесу, але й створюють додаткові доходи та екстернальний позитивний ефект для цілого ряду економічних суб’єктів, що прямо або опосередковано пов’язані із суб’єктами інноваційної інфраструктури.

Основним завданням інноваційної інфраструктури є створення загальних умов для реалізації інноваційного процесу, а ці умови детермінуються як результати специфічних функцій різноманітних видів інноваційної інфраструктури, то ефективність інноваційної інфраструктури має виражатися у дієвості результатів зазначених функцій, тобто у якості їхнього впливу на інноваційний процес. При цьому, у більшому чи меншому ступіні якості виконання свої функцій, інноваційна інфраструктура має ще одну суттєву здатність по відношенню до обслуговуваних інноваційних підприємств – це створення для них додаткової ринкової вартості компанії. Те, що інноваційна інфраструктура здатна створювати додаткову вартість для суб’єктів інноваційного підприємництва, що нею обслуговуються обговорювалося неодноразово у наукових колах, але остаточного механізму її вимірювання не визначено. Провівши детальний аналіз, спираючись на вітчизняні і зарубіжні дослідження, ми дійшли висновку, що в результаті послуг, отриманих від співпраці із інноваційною інфраструктурою, інноваційне підприємство отримує їх результат не тільки у вигляді реалізації інноваційного проекту, але і у вигляді певного надлишку вартості компанії, що має нематеріальний вигляд і залишається (за сприятливих умов) у компанії і після реалізації інноваційного проекту, але не має матеріальної форми і не фіксується у вигляді нематеріальних активів у звітності компанії. Вочевидь, ця додана вартість має форму гудвілу. Вважаючи, що гудвіл розраховується як різниця між ринковою оціночною і балансовою вартістю фірми, знайшовши різницю між величиною гудвілу фірми до впровадження інноваційного проекту і аналогічним показником після впровадження інноваційного проекту за участі інноваційної інфраструктури, ми отримаємо величину на яку зріс гудвіл фірми. Однак, частина цього гудвілу створюється за рахунок нововведення, проявляючись у вигляді підвищення оціночної вартості інноваційної компанії завдяки очікуванню ринком більших прибутків, що у майбутньому ця фірма здатна буде приносити. Тому, аби вирахувати гудвіл, що інноваційній компанії принесла саме інноваційна інфраструктура, необхідно вищеописану величину гудвілу зменшити на величину гудвілу, на яку потенційно розраховувала інноваційна компанія від впровадження інновації без урахування впливу інноваційної інфраструктури. Якщо зазначена величина виявиться істотною, то можна говорити про ефективне функціонування інноваційної інфраструктури, про те, що вона суттєво збільшує ринкову вартість інноваційної компанії. Щоб суб’єкти інноваційної інфраструктури України отримали здатність до виконання даної функції, їм самим, перш за все, необхідно підвищити свій гудвіл. А значна його частина, як стверджують експерти, виникає за рахунок іміджу і престижності організації. Таким чином, інноваційна інфраструктура України, що практично не представлена на міжнародному інноваційному просторі, доки не є ефективною в даному аспекті.

Отже, для підвищення ефективності інноваційного процесу в Україні необхідно активізувати і удосконалити вітчизняну інноваційну інфраструктуру, вдаючись до наступних заходів: врегулювання законодавства про інноваційну інфраструктуру, збільшення фінансових надходжень до інфраструктурних суб’єктів (державних і приватних), проведення політики підвищення іміджу кожного суб’єкту інноваційної інфраструктури (завдяки співпраці із зарубіжними колегами та успішним інноваційним проектам).
Ткаченко Сергій Анатолійович

Поткін Олександр Олександрович

Ярова Любов Сергіївна

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова, місто Миколаїв
ЩОДО КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ОПТИМАЛЬНОСТІ

РИНКОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Для комплексної оцінки оптимальності ринкової стратегії підприємства досить важливо чітко визначити показники та критерії, тобто ті фактори за якими можливо робити судження про ступінь та повноту досягнення цілі (цілей) маркетингу.

Не зважаючи на те, що сьогодні існує значна кількість загальнонаукових розробок з означеної проблематики як вітчизняних, так і зарубіжних економістів, серед яких можливо виділити наступні [1-7] та інші, вибір показників і критеріїв комплексної оцінки оптимальності ринкової стратегії підприємства, являє на цей час одну із найбільш складних та дискусійних проблем.

У зв’язку з цим, метою даної публікації є визначення показників і критеріїв комплексної оцінці оптимальності ринкової стратегії компанії.

Для комплексної оцінки оптимальності ринкової стратегії підприємства потрібно визначити маркетингові показники, які дозволять виявити критичні і близькі до критичних зони (ринки, товари, ціни і інше) та визначити заходи щодо покращення фінансового стану фірми, її конкурентоспроможності.

Тому, виходячи із того, що ринкові показники щільно пов’язані з цілями маркетингу (часткові цілі виробничо-збутової діяльності (отримання максимально можливого чистого доходу від реалізації продукції, отримання мінімально можливої виробничої собівартості реалізованої продукції, отримання мінімально можливого рівня величини маркетингових витрат), сприяють досягненню генеральної цілі, яка полягає в отриманні максимально можливого маркетингового прибутку) вважаємо, що генеральним показником оцінки оптимальності ринкової стратегії компанії виступає маркетинговий прибуток, а проміжними показниками є: чистий доход від реалізації продукції; виробнича собівартість реалізованої продукції та витрати на маркетинг.

Окрім вище наведених показників, для комплексної оцінки оптимальності ринкової стратегії підприємства потрібним є використання критеріїв, за величиною яких можна було б судити про переваги або недоліки того чи іншого варіанту її побудови.

Враховуючи те, що критерії оцінки оптимальності ринкової стратегії підприємства повинні надавати можливість робити висновок про реалізацію цілей маркетингу, відзначимо, що загальним критерієм оцінки оптимальності маркетингової стратегії компанії виступає рентабельність продаж. Частковими ж критеріями можуть бути прийняті: відношення чистого доходу від реалізації продукції підприємства до його активів; частка виробничої собівартості реалізованої продукції фірми в її чистому доході від реалізації продукції; частка витрат на маркетинг компанії в її чистому доході від реалізації продукції.

Комплексна оцінка оптимальності ринкової стратегії підприємства може бути зроблена на основі системи показників (генеральний - маркетинговий прибуток, проміжні: чистий доход від реалізації продукції; виробнича собівартість реалізованої продукції; витрати на маркетинг) і критеріїв (загальний - рентабельність продаж, часткові: відношення чистого дохода від реалізації продукції підприємства до його активів; частка виробничої собівартості реалізованої продукції підприємства в його чистому доході від реалізації продукції; частка витрат на маркетинг підприємства в його чистому доході від реалізації продукції). Вони виступають конкретним виразником процесів, які відбуваються на ринкі. Без них і відповідної комплексної оцінки оптимальності ринкової стратегії підприємства неможливе ефективне функціонування і розвиток суб’єкта господарської діяльності.

Список літератури

Березин И. Маркетинговый анализ. – М.: ООО «Журнал «Управление персоналом», 2004. – 352 с.
Егоров А.Ю. Комплексный анализ в системе маркетинговой деятельности. – М.: СП «Вся Москва», 1994. – 256 с.
Маркетинг / Упоряд., вступ. ст. А.І. Кредисова. – К.: Україна, 1995. – 399 с. – Рос. мовою. – с. 368–378.
Павленко А.Ф., Чумаченко Н.Г. Трансформация курса «Экономический анализ деятельности предприятий»: Науч. доклад. – К.: КНЕУ, 2001.–88 с.–с. 54–56.
Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. – М.: «Ось–89», 1997. – 80 с.
Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 662 с. – (Вища освіта ХХІ століття). – с.80–96.
Симионова Н.Е. Методы анализа рынка. Учебное пособие. – М.: Экспертное бюро, 2000. – 128 с.

Лапіна Ірина Сергіївна,

Одеський державний економічний університет,

м. Одеса
УПРАВЛІННЯ ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Постановка проблеми: На сучасному етапі розвитку економіки України важливе значення відводиться підприємствам, які формують більшу частину надходжень грошових коштів до Державного бюджету. Здійснення ефективної інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств значною мірою обумовлюється наявністю необхідної величини фінансових ресурсів. У цьому зв’язку пошук раціонального забезпечення джерелами фінансування підприємницької діяльності, встановлення оптимальної структури капіталу залишається актуальним питанням.

Проведення всебічного оцінювання умов формування та використання капіталу підприємства, а також необхідних джерел фінансування капіталу підприємств, розроблення універсального підходу до оптимізації вибору джерел фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств. Підприємство для своєї діяльності потребує постійного поновлення своїх фінансових ресурсів. Існують такі способи фінансування діяльності підприємства:

- за рахунок власного капіталу;

- за рахунок позичкового капіталу;

- за рахунок залучених засобів (спеціальні фонди та програми, гранти).

На практиці потреби у фінансуванні часто задовольняють, комбінуючи всі джерела фінансування. Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не приводить до виникнення зобов’язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов’язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси є предметом особливої уваги менеджерів підприємства. Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:

від оподаткування доходів підприємства;
від темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;
від структури активів підприємства;
від стану ринку капіталу;
відсоткової політики комерційних банків;
від рівня управління фінансовими ресурсами підприємства.

Найпоширенішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування. Раціоналізація використання власного капіталу відкриває джерела фінансування діяльності не так для економістів, як для юристів і стосується розподілу корпоративних прав між власниками. При цьому очікуваний результат від такої оптимізації полягатиме у головному – у зміні доходу визначених власників, а не прибутковості підприємства в цілому. Управління позичковим та залученим капіталом викликає більшого економічного зацікавлення, оскільки нераціональне використання позичкового капіталу знижує економічну ефективність його використання. Незважаючи на те, що оптимізація управління джерелами фінансування має охоплювати усі три переліченні аспекти, вона не обов’язково повинна виконуватись поетапно – цей процес може здійснюватись одноразово, в єдиному комплексі. Спочатку проаналізуємо підходи, що традиційно застосовуються для оцінки різних варіантів фінансування:

1. Здебільшого береться до уваги лише одна група витрат – плата безпосередньо за використання позикових коштів. Інші витрати, пов’язані із залученням і використанням коштів, при аналізі не враховуються, незважаючи на те, що їхній розмір також може бути досить вагомим.

2. При виборі способу фінансування не враховуються часові графіки залучення коштів, платежів за їхнє використання й повернення боргу.

3. У самій процедурі вибору раціонального варіанта не використовуються методи оптимізації вартості фінансування.

Спочатку відвернемося від фактору часу і розглянемо сам показник вартості. Вартість фінансування не є показником унітарним. Він містить у собі такі елементи, як:

а) плата безпосередньо за використання коштів (ƒ). Це процентні платежі за банківськими кредитами, векселями, облігаціями, дивіденди за акціями тощо;

б) додаткові витрати, пов’язані із залученням фінансування, розмір яких залежить від суми коштів, що залучаються (γ). Вони можуть включати витрати наст рахування застави (у разі, коли вона передбачена), комісію банку, витрати на емісію і поширення цінних паперів та інше;

в) додаткові витрати, пов’язані із залученням фінансування, розмір яких не залежить від суми коштів, що залучаються (λ), - це витрати на нотаріальне оформлення договору фінансування, придбання або виготовлення бланків цінних паперів та інші витрати, пов’язані з оплатою супутніх послуг.

Різні джерела (способи) фінансування мають свою специфіку. Вона знаходить своє відображення і у визначенні перерахованих вище елементів. Щодо потреби врахування фактора часу, хотілося б зауважити, що на практиці усі витрати, пов’язані з фінансуванням, здійснюються здебільшого не одноразово, а частинами упродовж певного часу. Надходження коштів із зовнішніх джерел також дуже часто розглядається в часі і залежить, з одного боку, від потреби в них, а з іншого – від можливості надання їх кредитором. Перераховані недоліки дають нам підстави припускати, що традиційні підходи до оптимізації управління джерелами фінансування не досить коректні, а результати, що можуть бути отримані при їх застосуванні, можуть виявитися помилковими. З огляду на це маємо модель, в основі якої є критерій оптимальності FEI (financing efficiency index) – показник ефективності фінансування:

_{n m}

∑ ∑ χ_{i j x} d _j

^i=1j=0
FEI =

_{n m}

∑ ∑ χ_{ij x} d _j [ƒ (χ _i)_jxd _j + γ (χ _i) _jx d _j + λ _{i j}xd _j + χ` _{i j}xd _j]

^i=1j=0

_n

∑ χ_{i j}= FR_j,

ⁱ⁼¹

_m

∑ χ_{i j}≤ FV_i

^j=1
де FEI – показник ефективності фінансування;

χ_i_j- обсяг фінансування, що залучається з i-го джерела в j-ий період часу, грош.од.;

ƒ(χ _i)_j – сума прямих виплат за використання коштів, що залучаються з i-го джерела в j-ий період часу, грош.од.;

γ(χ _i) _j- сума інших виплат, пов’язаних із залученням коштів з i-го джерела в j-ий період часу, розмір яких залежить від суми коштів, що залучаються, грош.од.;

λ _i_j– сума інших виплат, пов’язаних із залученням коштів з i-го джерела в j-ий період часу, розмір яких не залежить від суми коштів, що залучаються, грош.од.;

χ` _i_j- сума повернення позикових коштів, що залучені з i-го джерела в j-ий період часу, грош.од.;

d _j– коефіцієнт дисконтування для j-го періоду часу;

FR_j(financing requirement) – потреба у фінансових ресурсах в j-ий період часу, грош.од.;

FV_i (financing volume) – можливий обсяг залучення фінансових ресурсів з i-го джерела, грош.од.

Відповідно до представленої економіко-математичної моделі оптимальним буде таке поєднання джерел фінансування, за якого значення цільової функції буде максимальним. При цьому сума фінансових ресурсів, що використовуються в j-ий період часу, має дорівнювати потребам у них у цей же період, а сума коштів, що залучаються з i-го джерела, не повинна перевищувати можливого потенціалу цього джерела з урахуванням графіків залучення коштів і повернення позики.

Запропонована модель має такі переваги:

дає змогу здійснювати комплексну оптимізацію управління джерелами фінансування;
відображає чистий фінансовий результат залучення ресурсів;
враховує графік руху фінансових потоків і зміну вартості коштів у часі;
найповніше враховує усі витрати, пов’язані із залученням і використанням фінансування;
дає змогу робити оцінку при будь-якому типі та будь-якій кількості джерел фінансування;
дає можливість аналізувати й порівнювати різні варіанти фінансування, структуру вартості кожного варіанта, окремі елементи вартості кожного джерела тощо.

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 34

	Міністерство освіти І науки автономної республіки крим центр розвитку... Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи / Матеріали IV науково-практичної конференції 26 червня 2009...		Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Соціально-економічні, соціально-педагогічні та соціально-психологічні проблеми морської освіти
	Міністерство освіти та науки України Украины, занимает ведущие позиции на рынке финансовых услуг. На начало 2007 года располагал более 1400 структурными подразделениями...		Програма «Освіта Донеччини. 2007 2011роки» Донецьк програма «Освіта Донеччини. 2007 2011 роки» Україні» (від 04. 07. 2005 р. №1013/2005), Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція Державної програми розвитку...
	В сфере образования и науки за 2016 год Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки (Рособрнадзор) является федеральным органом исполнительной власти, осуществляющим...		Рефератам по дисциплине «История и философия науки» Мках подготовки к кандидатскому экзамену по дисциплине «История и философия науки» аспирант (соискатель) представляет реферат по...
	АДміністрація администрация къырым джумхуриети ліснівського сільського... Российской Федерации, Республики Крым, уставом Лесновского сельского поселения, а также совершенствования механизмов управления и...		АДміністрація администрация къырым джумхуриети ліснівського сільського... О внесении изменений в Постановление администрации от 14 мая 2015 года №57 «Об утверждении Административного регламента предоставления...
	По истории соответствующей отрасли науки утверждается на кафедре,... Составной частью экзамена по истории и философии науки является подготовка аспирантом реферата по истории соответствующей отрасли...		АДміністрація администрация къырым джумхуриети ліснівського сільського... Фкз «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образования в составе Российской Федерации новых субъектов – Республики...

Похожие: