Міністерство освіти І науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи
Скачать 4.47 Mb.
|
Висновки. Сьогодні успішне функціонування підприємств значною мірою залежить від якості управління фінансовими потоками. І незалежно від масштабів та напрямків цих потоків (чи то підвищення якості продукції, чи розроблення її нових видів, нарощування обсягів виробництва, здійснення будь-яких заходів для виходу на нові ринки і т.д.) керівництво підприємства має прийняти рішення, за рахунок яких коштів фінансуватиметься той чи інший проект. У більшості випадків власних вільних коштів виявляється не достатньо. У зв’язку з цим оптимізація управління джерелами фінансування є надзвичайно актуальною. Мороз Ольга Михайлівна, Гетьман Артем Олександрович Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця ВИКОРИСТАННЯ ЦІНОВИХ ЗНИЖОК ДЛЯ ПРИВАБЛЕННЯ СПОЖИВАЧІВ Фірма при визначених ринкових ситуаціях для зміцнення положення на ринку використовує різні знижки з цін. Основними з них є:
Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми – виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки – це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів. Всім підприємцям, хто вболіває за розширення масштабів своєї справи, слід привернути особливої уваги системі знижок. Для цього є цілий ряд причин. Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма – продавець (відповідно прямий виробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях. У покупця складається враження, що фірма – продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма – продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшує об'єм продажу. Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємин з покупцем і від кон'юнктури ринку в момент підписання угоди. У практиці, особливо міжнародної, використовується близько 20 різних видів знижок:загальна чи проста знижка надається з прейскурантної чи довідкової ціни товару; сконто (знижка при платежі готівкою чи до терміну); кількісна (оптова) – зниження ціни за купівлю великих партій товару; оптові знижки можуть установлюватися по кожній окремій покупці чи по сумарних покупках протягом певного періоду; дилерська знижка надається дилерам чи посередникам за послуги, пов'язані з просуванням продукції до кінцевого споживача; спеціальна (персоніфікована) надається певній категорії покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці; сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу; бонусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару; закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях; експортні знижки надаються продавцями при продажі товарів іноземним покупцям понад ті знижки, що діють для покупців внутрішнього ринку; сховані знижки надаються покупцям у виді знижок на фрахт, пільгових чи безвідсоткових кредитів, шляхом надання безкоштовних послуг, надання безкоштовних зразків; знижки за повернення раніше купленого товару в даної фірми в розмірі 25–30%. Залучити покупців можна знизивши ціни чи зробити більш привабливими умови оплати. Найбільшого ефекту можна досягти при збалансованому сполученні того й іншого. Наприклад, організація встановлює систему знижок у залежності від партії товару й одночасно відпускна ціна варіюється в залежності від термінів оплати. При цьому знижки, надані в залежності від кількості чи вартості товарів, що здобуваються, можуть бути як простими (наданими на окремо узяту конкретну партію товарів), так і накопичувальними (які надаються на всі товари конкретного найменування (чи групи найменувань, чи без яких-небудь обмежень за цією ознакою), придбані протягом визначеного періоду (наприклад, тижня, місяця, кварталу, року і т.п.) чи без обмеження за часом). Стимулювання споживачів сприймається ними як "безкоштовний подарунок" чи розвага. Споживач має можливість вибору серед запропонованих йому варіантів стимулювання і байдужний до того, від кого йде стимулювання – від виробника чи торгової мережі. Споживач віддає перевагу таким видам стимулювання, як безкоштовні зразки, що супроводжують покупку, додаткове кількість товару, надана безкоштовно, продаж за зниженими цінами, за яких з деяким відривом випливає знижка при повторній покупці. Операції по стимулюванню тоді завойовують споживача, коли вони дають негайний (чи з деякою відстрочкою) виграш чи економію. Споживач дуже сприйнятливий до продажу зі знижкою. Його залучають товари, ціна на які тимчасово знижена, а з двох аналогічних товарів різних марок він купить більш дешевий. Однак він з підозрою відноситься до товарів, що занадто часто пропонуються з етикеткою "спеціальна ціна". Проте йому б хотілося, щоб період продажу за зниженими цінами продовжувався як можна довше. Тимчасове зниження цін на товари має свої переваги і недоліки. Розміри зниження цін повинні бути досить відчутними, щоб на них можна було будувати рекламне звертання; досить стимулюючими попит, щоб компенсувати падіння прибутку, зв'язане зі зниженням цін; і досить привабливими, щоб змусити прийти споживача за покупкою. Види стимулювання, засновані на зниженні цін, можна розділити на три великі групи: пряме зниження цін, поширення купонів, що дають право на покупку зі знижкою (купонаж); зниження цін з відстрочкою одержання знижки. Пряме зниження цін, задумане й організоване виробником, як правило, супроводжується наданням знижок торгової мережі. Встановлення знижок вимагає врахування не тільки інтересів маркетингової служби для стимулювання збуту, але й фінансових можливостей підприємства. При плануванні виторгу від реалізації недостатньо лише розрахувати можливий обсяг продажів (це дозволить тільки визначити загальну суму грошей, що ви зможете одержати в чи касу на розрахунковий рахунок). А розрахована в такий спосіб сума, як правило, не є оптимальної, і немає гарантії, що вона відбиває максимальний обсяг прибутку при максимально можливому обсязі продажу, оскільки при такому розрахунку не враховується вплив на фінансові показники організації численних факторів. Як же розрахувати можливий об'єм знижок таким чином, щоб фінансові результати від цього не погіршились? Процес установлення знижок на продукцію, що виготовляється умовно можливо поділити на 2 етапи. Перший етап – аналіз ринку. Перш за все необхідно з'ясувати, за якими цінами пропонують таку ж або аналогічну продукцію інші фірми (для того, що покупець, особливо який замовляє великі партії, поміняв свого постачальника на іншого, знижки повинні бути вагомі). Коли буде оцінено, за якою ціною продукція стане конкурентоспроможною, необхідно оцінити, якими партіями готові її придбавати потенційні покупці. Таким чином можливо визначити суму додаткової виручки, яка може бути отримана за рахунок зниження цін та отримання нових покупців Другий етап – аналіз структури замовлень за розміром придбаних партій та з'ясування для кожної з груп можливих результатів від надання знижок. Щоб уникнути витрат у випадку встановлення знижок, необхідно:
Чернякова Вікторія Олександрівна Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва м. Харків СИСТЕМА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ Ефективність діяльності підприємства, перш за все, залежить від якісного та кількісного складу його персоналу. На сьогодні, за умов переходу до ринкової економіки, перед керівниками постає проблема ефективного використання кваліфікованих працівників для досягнення мети, підвищення рівня мотивації, відповідності якісних та кількісних характеристик персоналу. Вирішення цієї проблеми залежить від розробки та впровадження системи оцінки ефективності використання персоналу. В економічній літературі оцінка персоналу, здебільшого, розглядається як елемент системи управління та атестації кадрів. Разом з тим, це спосіб дослідження якісного складу персоналу підприємства, визначення рівня кваліфікації кожного працівника окремо та можливості його співпраці у колективі. Оцінка персоналу передбачає порівняння особистих професійно-кваліфікаційних якостей працівника з вимогами, певними нормативами. При цьому, в процесі оцінки, виділяють кращого працівника, якого, досить часто, вважають, в подальшому, «еталоном» для порівняння. Взагалі, метою оцінки персоналу є визначення особистих виробничих досягнень кожного працівника та його відповідність вимогам виробничій меті підприємства. Оцінка ефективності використання персоналу займає провідну роль в процесі управління ним. З врахуванням її результатів керівництво підприємства має змогу приймати обґрунтовані рішення щодо навчання, мотивації, розвитку персоналу та можливості подальшого кар’єрного росту кращих працівників. За результатами оцінки можна оптимізувати чисельність персоналу підприємства, розробити методи мотивації праці, за якими відзначити винагородою за високі результати праці кращих працівників та зробити попередження працівникам, які мають показник оцінки нижче середнього. Але, для успішного проведення оцінки ефективності використання персоналу, підприємству доцільно розробити власну систему оцінки, яка відповідала б його вимогам та потребам. При розробці власної системи оцінки, слід враховувати відповідність ефективності використання персоналу ефективності виробництва. Основними критеріями при розробці системи оцінки ефективності використання персоналу, здебільшого, є: підвищення продуктивності праці, покращення умов праці та відпочинку і якостей життя, соціальні гарантії, співвідношення наявних матеріальних ресурсів з трудовими тощо. Для розробки системи ефективності використання персоналу слід врахувати демографічні, соціально-економічні та матеріально-технічні фактори, які здійснюють безпосередній вплив на персонал. Старший преподаватель Дещенко Марина Геннадиевна, старший преподаватель Судина Ирина Ивановна Крымский юридический институт Национальной юридической академии Украины имени Ярослава Мудрого, г.Симферополь принципы ИННОВАЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННому ЯЗЫКу В НЕЯЗЫКОВОМ вузе в контексте внедрения кредитно-модульной системы Гуманистический кризис начала III тысячелетия, который находит отражение во всех сферах современной общественной жизни, не может не влиять на систему образования, ставя перед ней особые задачи. Если на волне научно-технического прогресса ХIX-ХХ веков результатом дискуссий психологов и педагогов стала выработка бихевиористического и когнитивного подходов к обучению, то на рубеже тысячелетий требования общества к новому поколению студентов значительно возросли. Следовательно, задачи, стоящие перед образованием, должны быть переосмыслены в рамках современного гуманистического личностно-ориентированного подхода. Гуманистический подход к образованию – прежде всего комплекс мероприятий, интегрирующий богатство лучших методик, накопленных педагогическими школами предшествующих поколений, однако он отличается концентрацией на личностном развитии обучаемого, что в свете нарастающей информатизации общества приобретает особую важность. Комплексность данного подхода предполагает свободное варьирование методов, однако представляется возможным выделить принципиальные его требования:
Очевидно, что современный образовательный процесс в вузе в силу многих причин пребывает в кризисном состоянии и требует новых форм преподавания. Ключевым направлением модернизации образования наряду с использованием информационных технологий становится инновационная деятельность профессорско-преподавательского состава. Цели, которые ставятся перед преподавателем иностранного языка учебной программой неязыкового вуза, носят комплексный характер – научить студента в течение ограниченного учебными рамками периода говорить о проблемах своей специальности и понимать речь носителей языка в этом плане. По нашему мнению, их решение тоже требует комплексного подхода: так, можно и нужно сочетать в работе со студентами традиционные и инновационные методы, педагогические подходы и техники. В условиях современного гуманистического кризиса студенту, проходящему этапы интеллектуального роста, как никогда важно почувствовать себя личностью и ощутить свою значимость и роль в социуме. Поэтому, в частности, среди современных преподавателей иностранного языка нарастающей популярностью пользуется принцип коммуникативного обучения: ведь именно он делает изучаемый язык не столько целью, сколько средством обучения, ставя перед студентом проблемы, которые тот вынужден решать так, как это происходило бы и в условиях естественной языковой среды. Изучение особенностей устной научной речи, остающейся объектом изучения в неязыковом вузе, не может не учитывать инновационные разработки психологии и методики, с одной стороны, и коммуникативные особенности языка специальности в соответствии с профилем обучения, с другой. Традиционно обучение иностранному языку в неязыковом вузе было ориентировано на чтение, понимание и перевод специальных текстов, а также изучение проблем синтаксиса научного стиля. В силу вышеупомянутых причин сейчас необходимо думать о перемещении акцента в обучении на развитие навыков речевого общения на профессиональные темы и ведения научных дискуссий, тем более что работа над ними не мешает развитию навыков, умений и знаний, так как на них базируется. Устная речь в учебном виде должна, по-видимому, пониматься как слушание или чтение, понимание и репродуктивное воспроизведение прослушанного или прочитанного в формах как устной, то есть диалогической или монологической, так и письменной. Таким образом, речь идет о реализации речевого акта говорения в процессе устной коммуникации между двумя или более лицами. С учетом требований современности, предъявляемых к субъектам образовательного процесса, в рамках поиска стимулов развития и с целью интеграции отечественной системы образования в международное образовательное пространство высшая школа Украины входит в Болонский процесс. Принципы этого масштабного мероприятия в основном совпадают с принципами гуманистического педагогического подхода. Модульное обучение представляет собой переход от информационно-рецептурных систем обучения к развивающему самоуправляемому обучению. В модульном обучении существует специально созданная учебная программа, состоящая из целевого плана действий, банка информации и методического руководства по реализации дидактических целей. Модульное обучение предоставляет студенту возможность самостоятельно работать с этой программой, используя ее полностью или заменяя отдельные элементы в соответствии со своими потребностями. Целевой план действий – это последовательность освоения отдельных учебных элементов, модулей внутри целостной модульной программы, позволяющий спланировать достижение результата. Под методическим руководством в модульном обучении понимаются варианты путей освоения учебного материала, включающие рекомендации по использованию различных форм, методов и способов учения, а также тесты для проверки его эффективности. Основные отличия кредитно-модульной системы от других систем обучения таковы:
Модульный подход, таким образом, реализует гуманистические педагогические принципы. Ролью высшего образования становится не только передача знаний, но и развитие личности будущего специалиста, реализация его способностей. Известно, что способности, как и умения, формируются в процессе деятельности. Закономерен возрастающий интерес к механизмам включения студентов в деятельность, стимулирующую развитие их способностей, в частности, языковых. Полученные умения и навыки помогают студентам стать конкурентоспособными на рынке труда, дают возможность вести переписку и деловые переговоры с иностранными партнерами, читать на иностранном языке информационные статьи и аналитические обзоры – словом, успешно работать на предприятиях и в учреждениях. Среди очевидных плюсов внедрения кредитно-модульной системы – значительная активизация работы студентов (хотя мотивация ее очевидна – стремление набрать наибольшее количество «баллов», оказывающих влияние на итоговую оценку за курс). Безусловно, полезным мы признаем перспективное планирование курса с обеспечением студента целевым планом действий, банком информации и методическим руководством по реализации учебных целей: на данном этапе возникает возможность осуществления личностно-ориентированного гуманистического педагогического подхода. В целом, принцип введения инноваций в процесс преподавания иностранных языков в неязыковом вузе заключается в сочетании традиционных и интенсивных методов обучения, основанных на функционально-коммуникативной лингводидактической модели языка, и разработке целостной системы обучения студентов речевому общению на профессиональные темы. Драганова Тамара Павлівна , Федорчук Наталья Вікторівна Подільський державний аграрно-технічний університет м.Кам’янець-Подільський |
Похожие:
 | Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи / Матеріали IV науково-практичної конференції 26 червня 2009... |  | Соціально-економічні, соціально-педагогічні та соціально-психологічні проблеми морської освіти |
| Украины, занимает ведущие позиции на рынке финансовых услуг. На начало 2007 года располагал более 1400 структурными подразделениями... | | Україні» (від 04. 07. 2005 р. №1013/2005), Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція Державної програми розвитку... |
| Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки (Рособрнадзор) является федеральным органом исполнительной власти, осуществляющим... | | Мках подготовки к кандидатскому экзамену по дисциплине «История и философия науки» аспирант (соискатель) представляет реферат по... |
| Российской Федерации, Республики Крым, уставом Лесновского сельского поселения, а также совершенствования механизмов управления и... | | О внесении изменений в Постановление администрации от 14 мая 2015 года №57 «Об утверждении Административного регламента предоставления... |
| Составной частью экзамена по истории и философии науки является подготовка аспирантом реферата по истории соответствующей отрасли... | | Фкз «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образования в составе Российской Федерации новых субъектов – Республики... |