М.В. Балко. Структура цілісних словосполучень сучасної української мови: проблема визначення оптимального методу опису структурних особливостей синтаксично зв′язаних словосполучень
Дослідження структури словосполучення як одиниці синтаксису неодноразово становило предмет розгляду багатьма дослідниками (див. праці І.Р.Вихованця, Л.П.Давидової, І.М.Іонової, І.І. Меншикова, Т.М. Молошної, М.М. Прокоповича, Т.А. Туліної, Г.М. Удовиченка та ін. ), проте у всіх цих працях аналізувалися лише синтаксично вільні конструкції, цілісні словосполучення або взагалі не згадувались, або не наголошувалось на специфіці цих синтаксичних одиниць порівняно з вільними утвореннями.
На наш погляд, для опису структури цілісних словосполучень оптимальним є метод моделювання, який передбачає абстрагування від семантики складових частин синтаксично зв′язаних сполук та зосередження уваги на різноманітних способах матеріального вираження таких синтаксичних одиниць. Оскільки цілісні словосполучення становлять особливу підкатегорію у межах категорії словосполучення, специфіка якої полягає у суто синтаксичному характері зв′язаності компонентів цілісної сполуки та функціонуванні їх як єдиного члена речення, стає можливим опис моделей утворення синтаксично зв′язаних словосполучень на найвищому ступені абстракції.
На першому етапі моделювання структури синтаксично зв′язаних словосполучень стає необхідним створення формально-структурних конституентних моделей. Конституентні лінгвістичні моделі традиційно відносять до власне структурних моделей, оскільки вони моделюють внутрішні структурні властивості складних об′єктів, відтворюючи їх сутність.
Найменшою одиницею цього різновиду структурних моделей є конституент – “елементарний конструкт.., що моделює субстанцію в її функції”[Мороховская,1975:44–45 ]. Для того, щоб правильно визначити конституент моделі, треба провести операцію ототожнення конституента. Остання становить абстрагування субстанції в її функції. Внутрішню будову конституента репрезентують як
f(x), або xR,
де x – субстанція, f – функція, R – відношення.
Запропоноване позначення конституента наочно показує, що при ототожненні конституента встановлюється, чи наділена субстанція певною функцією, тобто зважається на факт перебування субстанції у певних відношеннях з іншими елементами.
Формально-структурні конституентні моделі базуються на ідентифікації формальних репрезентацій конституентів (формальних класів слів). Склад конституентів виводиться ґрунтуючись на комбінаторних та валентних властивостях формально виражених елементів. Поняття конституента є надзвичайно корисним для опису структури саме цілісних словосполучень. Традиційно для відтворення структурних особливостей словосполучень користуються поняттями стрижневого та залежного слів. Щодо синтаксично зв′язаних словосполучень цей опис структури не можна застосовувати, оскільки такі утворення є специфічними одиницями, в яких неможливе визначити головне та залежне слова і, у більшості випадків, поставити питання від одного слова до іншого. Зв′язаність цілісних словосполучень зумовлена їх функціонуванням, пор.: Мати з Нимидорою порались у хаті, готували вечерю, а він усе сидів і слова не промовив (Нечуй – Левицький, 1977, с.129); Може, здибає батька–матір, розвідається тепер про них, може, кого хоч одного з своїх тодішніх людей побачить, зустріне (Кобилянська, 1977, с.533); В дорозі до мене не стріне її нічого злого, – обізвалася Мавра.., – перелетить білу стежку від млина до гори, до мене, мов сама та пташка, а в долину пурхне і буде знов у вас (Кобилянська, 1977, с.540); Три дні графиня бігає...з поверху на поверх, у все заглядає, від усього жахається, всіх дратує, всім перешкоджає (Винниченко, 2000, с.16).
Зважаючи на специфіку цілісних словосполучень, можна твердити, що повноцінним конституентом у складі моделі може бути й прийменник або співвідносні прийменники, що мають функціональну вагу у межах цілісної сполуки, пор.: На призьбі сиділа його мати, Маруся Джериха, вже немолода молодиця, бліда, з темними очима, з сухорлявим лицем (Нечуй – Левицький, 1977, с.107); А виходьте-но сюди та зробите битву з бідним дідом Маркурою, та побачимо, хто з нас багатир! (Осьмачка, 1998, с.22); Перегорнувши таку книжку з початку до кінця і ще раз розкривши її, щоб саму себе перевірити, вона розчаровано каже: – Який ти справді, такий, дядю Комахо! (Домонтович, 2000, с.175).
Для створення формально-структурної конституентної моделі цілісного словосполучення важливим є врахування таких факторів: а) приналежність конституента до того чи іншого формального класу слів; б) наявність категорії відмінка; в) наявність категорії числа; г) загальне (метафоричне або неметафоричне) значення синтаксично зв′язаної сполуки.
Розглянемо детально одну формально-структурну конституентну модель цілісних словосполучень, що має загальне неметафоричне кількісне значення.
У моделі  перший конституент має кількісне значення, а другий – предметне значення (семантику істоти чи неістоти). Перший і другий конституенти можуть бути виражені відповідно 1) кількісним або неозначено-кількісним числівником та іменником (три зошити, вісім автомобілів тощо),пор.: В крайнебі гасли просмуги янтарні, А проти нас крізь млу і далечінь Здіймалось дві зорі на солеварні (Зеров, 1966, с.70); Чорний камінь на сонці блищав, мов розпечена бронза, Ледве сунули десять верблюдів тягар той пекучий (Леся Українка, 1977, с.146); Перегорів я й перетлів, Як ті книжки Кумрана, Та ще в мені багато слів Ти віднайдеш, кохана (Павличко, 1975, с.367); А ще мене вабить ця історія, бо розпочалася вона...на землі, якою я й сам сходив босоніж чимало стежок...(Мушкетик, 1985, с.201); Так вони розгубили кілька овечок (Коцюбинський, 1977, с.437); 2) іменником та іменником (юрба народу, десяток зошитів, склянка води тощо), пор.: – А діти має? – Ані одного. Та зате сотки овець і стадо коней (Кобилянська, 1977, с.525); Дівчата наздогнали ще одну юрбу женців, повернули з левади на шлях, зайняли постать на панському лану (Нечуй-Левицький, 1977, с.112); У кінець його малахая було вплетено шматок олова, кажуть, з півпуда (Осьмачка, 1998, с.21). У таких словосполученнях іменники у функції першого конституента мають значення, що закріпилося як мовний факт – значення невизначеної кількості, сукупності однорідних предметів, явищ. Збірні іменники при такому вживанні вступають у синонімічні відношення з неозначено-кількісними числівниками, пор.: юрба женців – кілька женців – декілька женців – кільканадцять женців – кількадесят женців і под.
З-поміж аналізованих цілісних словосполучень виокремлюються конструкції типу отара овець, табун коней, анфілада кімнат, пасмо волосся тощо, які характеризуються змістовою та інформативною надлишковістю (форму генітива мають іменники, що називають предмет, вказівка на який вже наявна у семантиці збірного іменника, пор., іменник отара вже містить поняття вівці, табун – поняття коні, анфілада – кімнати і т. д.). При абсолютивному вживанні такі іменники мають ту саму семантику, що й у сполученні з генітивом, тобто, на відміну від інших цілісних словосполучень цієї моделі, можуть бути репрезентантом всієї конструкції, пор.: Цей господар має отару овець.– Цей господар має отару.; Руде пасмо волосся впало їй на чоло.– Руде пасмо впало їй на чоло.
Цілісні словосполучення аналізованої формально-структурної конституентної моделі можуть трансформуватися у сполучникові або безсполучникові синтаксично вільні словосполучення, пор.: а) букет квітів – букет з квітів; стадо корів – стадо з корів (значення сукупності однорідних предметів); б) літр води – води з літр; гектар землі – землі з гектар (значення міри); в) келих вина – келих з вином; кошик фруктів – кошик з фруктами (значення вміщення певних предметів або речовини у тій чи іншій ємності); г) шар криги – крижаний шар; шматок золота – золотий шматок (значення форми, яку мають предмети, що не рахуються). Отже, комплетивні або комплетивно-атрибутивні відношення, репрезентовані цілісними словосполученнями, можуть трансформуватись у атрибутивні семантико-синтаксичні відношення з кількісним відтінком у значенні.
Ця модель цілісних словосполучень може містити різноманітні ускладнювачі, пор.: Підвівши очі, я побачив, що наді мною зовсім низько пропливає ціла зграя морських чайок (Збанацький, 1967, с.19); Щорічно прояви грипу, а головне, його ускладнення є причиною постгрипозної пневмонії, госпіталізації великої кількості людей (Освіта. 2003. №3); Зокрема, Україна готова направити до Перської затоки майже 500 військовослужбовців батальйону з хімічного, бактеріологічного та радіаційного захисту...(Молодь України. 2003. 28 лютого).
Ускладнення аналізованої формально-структурної моделі має свою специфіку. Перший конституент ускладнюється одним чи кількома атрибутивними елементами лише за умови вираження його іменником (пор.: юрба розбишак – гомінка юрба розбишак; десяток книжок – третій десяток книжок; отара овець – велика отара овець; шматок хліба – останній свіжий шматок хліба і под., але чотири олівця, двадцять п′ять студентів, декілька помилок, багато пригод, мало грошей і под.). Другий конституент може мати як атрибутивні, так і об′єктні ускладнювачі, при чому ступінь ускладнення іноді є досить високим. Характерною особливістю ускладнення другого конституента таких цілісних словосполучень є нанизування іменників у формі родового відмінка, пор.: декілька представників – декілька нових представників – декілька нових представників відділення – декілька нових представників відділення графіки – декілька нових представників відділення графіки гуртка – декілька нових представників відділення графіки гуртка малювання – декілька нових представників відділення графіки міського гуртка малювання – декілька нових представників відділення графіки міського гуртка малювання №3 – декілька нових представників відділення графіки міського гуртка малювання №3 м. Харкова – декілька нових представників відділення графіки міського гуртка малювання для дітей №3 м. Харкова – декілька нових представників відділення графіки міського гуртка малювання для дітей і юнацтва №3 м. Харкова. Максимально ускладнений другий конституент досліджуваної моделі може містити 11 ускладнювачів. Таким чином, ця формально-структурна конституентна модель цілісних словосполучень у сучасній українській мові є досить гнучкою, що породжує велику кількість різноманітних ускладнених варіантів моделі.
Отже, ефективність використання формально-структурних конституентних моделей для опису внутрішніх структурних властивостей цілісних словосполучень незаперечна, оскільки при побудові моделей цього типу враховуються „три основні фактори ефективності будь-якої синтаксичної моделі” [Меншиков,1979: 48]. Моделі цього типу а) адекватно відображають, б) чітко описують мовие явище (а саме, структуру синтаксично зв′язаних словосполучень), а також в) дають певні знання про мову загалом.
Література
Меньшиков И.И. Модель предложения и его парадигма. Днепропетровск. 1979.
Мороховская Е.Я. Основные аспекты общей теории лингвистических моделей. К.: 1975.
|
