Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Скачать 4.48 Mb.
|
Зоська Я.В., Заставська Л.П. (Запоріжжя) Споживання послуг вищої освіти українською молоддю Abstract. Higher education on the modern stage of development of Ukrainian society purchased the special value. Her prominent role consists in preparation of specialists for the necessities of national economy, cultural sphere and other spheres of society. In addition education assists forming of social structure of society, socialization and professional aspiration of young people, recreation, maintenance and development of intellect of nation. Keywords. Education, socialization, young people, market economy. Постановка проблеми. Стрімке зростання цінності вищої освіти відбулося під впливом ускладнення глобальної технологічної та інформаційної сфер, що відповідно сформувало вимоги до рівня освіченості й професіоналізму населення країни. Стан освіти в суспільстві відображає готовність держави підтримувати необхідний рівень культури та професійної компетентності населення. Становлення суспільства знання підвищує значущість освіти, сприяє збільшенню її фінансування, забезпечує високий престиж освіченої людини. Потреба у фахівцях для різних галузей народного господарства обумовлює з іншого боку активізацію населення у сфері освіти. Бажання отримати вищу освіти виявляє більшість молоді та їх батьків. Люди розуміють, що наявність вищої освіти оптимізує життєві стратегії, формує кращі умови для набуття необхідного рівня та якості життя. Потреба в освіті має в своїй основі не тільки бажання отримати сучасні знання, але й мати більше шансів для задоволення запитів на матеріальні умови життя. Вища освіта також впливає на формування гідного соціального статусу людини. Належність до середнього та вищого класів в сучасну епоху майже неможлива без отримання вищої освіти. В ринковій економіці освіта набуває також ринкового характеру. Перехід сфери освіти на ринкові засади має як позитивні так і негативні сторони. Питання постає в тому, що саме виявляється предметом ринкової угоди: знання чи посвідчення про освітній статус? Якщо людина бажає за свої гроші отримати знання, то послуги вищої освіти будуть полягати саме в наданні знань. В даному випадку більше позитивного, ніж негативного. Згідно з ринковими законами, якість освіти в даному разі залежить від суми матеріального стимулювання освітньої установи. Негативною стороною цього явища є те, що з’являється додатковий фактор соціальної нерівності, коли більш заможна людина має можливість отримати більш якісні освітні послуги ніж людина незаможна. Отже освіта стає причиною відтворення соціальної нерівності. Більшість країн намагається компенсувати нерівні можливості в отриманні освіти молоддю з незаможних верств населення. В кінцевому рахунку, якщо людина бажає отримати саме знання, то в сучасному світі при наявності певних здібностей к освіті такі знання можна отримати в освітньому закладі, а також з інших сучасних інформаційних джерел. Але проблема постає в тому, що досить часто людині потрібні не знання самі по собі, а соціальний статус, що обумовлює наявність вищої освіти. За таких умов, ринковий характер освіти може створити негативні ситуації, коли освітні послуги полягають у наданні диплому про освіту, а не саме освіту. В деяких випадках це має не дуже великі негативні наслідки. Є достатньо багато посад, для яких не потрібен весь обсяг знань за спеціальністю, але потрібен диплом, свідоцтво про певний рівень кваліфікації. У цьому випадку слабкі знання не розглядаються як катастрофа, а як небажана, хоча й не пріоритетна властивість людини з дипломом про вищу освіту. Оцінка знань забезпечується їхнім застосуванням. Якщо у людини не досить знань у результаті навчання у ВНЗ, вона просто не зможе виконувати ряд професійних ролей. Звичайно, займаючи посади відповідно до диплома, а не за знаннями, людина може завдати шкоди справі. Але переконатися, що працівника достатньо знань та умінь для виконання роботи – це не завдання вищої освіти, а завдання роботодавця. Це належить до його функцій – кваліфікувати знання й професійну компетентність. Якщо він приймає на роботу працівника, не знаючи, якими уміннями володіє такий працівник, то це проблема роботодавця, а не вищої освіти. Існує певний розрив між потребами частки клієнтів освітніх послуг та існуючою системою забезпечення цих потреб. Але в більшості ситуацій надання дипломів без належного забезпечення знаннями безперечно є явищем негативним. Держава намагається створити додаткові фільтри селекції, які би дозволяли відсіяти власників дипломів, що не забезпечені відповідними знаннями, але зробити це досить важко. При збільшенні попиту на освітні послуги виникає спокуса підмінити певною мірою зміст цієї послуги, коли не саме освіта, а соціальний статус стає основним товаром. В більшості випадків здійснюється поєднання змісту того специфічного товару, що потребує споживач послуг освітніх установ. Основні компоненти цього споживчої вартості цього товару - знання та соціальний статус. Особливістю споживачів освітніх послуг є те, що більшість з них – молоді люди, що не повною мірою розуміють дійсну мету свого перебування у навчальному закладі. Далеко не завжди батькам та викладачам вдається мотивувати студентів на повноцінне навчання. За спостереженням викладачів значна частина студентів не має, або майже немає бажання вчитися. В процесі навчання йдеться постійна боротьба між студентами та викладачами за якість освіти. Парадокс полягає в тому, що споживач освітньої послуги часто насправді не бажає цю послугу отримати. Більш того, доволі часті випадки, коли такий парадоксальний споживач намагається додатково матеріально стимулювати людину, що надає послугу, напроти, цю послугу не надавати. Справа полягає не тільки в зниженні відповідальності викладачів за якість освіти. Існує закономірність, згідно з якої якість освіти знижується зі збільшенням кількості тих, хто навчається. Стрімко зростає кількість навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації (у 2 рази за два останні десятиріччя), напрямів підготовки, потреба в здобутті освіти у вищих навчальних закладах країни (кількість студентів у ВНЗ зросла в 2,5 рази порівняно з 1990 роком), кількість населення, що має повну вищу освіту (у 6 разів порівняно з 1959 роком). Оскільки вища освіта стала масовою, зниження її якості уникнути неможливо. Селективна функція вищої освіти майже не діє. В ринкових умовах, освітня послуга надається кожному, хто платить гроші. Одне те, що престиж освітнього закладу залежить від того, чи здатний цей заклад відмовити учню, який не має бажання дійсно навчатись або не має здібності до навчання.. За кордоном, наприклад в Англії, освітні послуги тим дорожче, чим вище вимоги до знань студентів. В Україні ця закономірність не діє. Лише невелика частка вишів може собі дозволити відмовлятися від учнів, що не здатні навчатися. На думку викладачів, зараз в більшості державних та приватних ВНЗ ситуація з якістю навчання однакова. Це вимагає у викладачів знижувати вимоги до перевірки знань під час занять, іспитів, захистів дипломів тощо. Така ситуація входить до протиріч з потребою у якісному знанні. Інформаційна відкритість суспільства, досить легкий доступ до численних і різноманітних джерел інформації створює ситуацію, коли очевиднішою стає потреба у високоякісній освіті та постійному відновленні знань. При наданні освітніх послуг слід також враховувати, що освітня послуга є дуже специфічним видом товару зі своїми властивостями. 1. Освітні послуги відносяться до категорії „квазісуспільних благ”, тому для них характерна пильна увага суспільства і значний поза ринковий вплив з боку держави (див.: [1]). 2. Освітні послуги не вимірюються в безпосередньому грошовому еквіваленті, тому держава, підприємства й окремі особи зазвичай оплачують увесь комплекс послуг, а не за кожну послугу окремо [7]. 3. Корисний результат освітньої послуги виявляється лише через тривалий час, і його можна виміряти тільки за допомогою непрямих показників. Оцінка якості результату навчання відбувається зі значним суб'єктивізмом [2]. 4. Освітні послуги мають висока споживчу цінність, оскільки відбувається нарощування потенціалу фахівця [6]. Це підтверджує і те, що на Заході послуги освіти відносяться до дорогих товарів. Високі ціни на освітні послуги значною мірою пов'язані з їхньою високою корисністю й унікальністю [7]. 5. Освітні послуги надаються комплексно зі створенням духовних цінностей, перетворенням і розвитком особистості, безпосередньо беруть участь у формуванні людського капіталу, тому витрати на освітні послуги варто розглядати як інвестиції. 6. Тривалий термін надання освітніх послуг призводить до появи сумнівів споживачів щодо правильності вибору навчального закладу. 7. У сфері освіти перетворюється особистість клієнта, який претендує на активну роль у процесі надання і споживання освітніх послуг [4]. Головна зміна в умовах нового, домінуючого стану освіти – інформаційного полягає у „зміні головного суб'єкту процесу освіти: замість того, хто навчає, їм стає той, кого навчають, право судження про вірогідність і необхідність знань, що здобуваються, стає прерогативою того, хто навчається” [3]. 8. Якість освітніх послуг залежить не тільки від професіоналізму викладачів, їх фізичного і психічного стану, але і від активності споживача, насамперед розумової. 9. Освітня послуга складається з різних компонентів чи модулів: базова – загальнокультурна і загальнонаукова підготовка, спеціальна чи професійна та індивідуальна підготовка. Результати цих послуг споживаються різними суб'єктами і мають різну швидкість старіння [4]. 10. У структурі освітніх послуг представлені не тільки академічні і навчальні продукти, але й елементи інших видів послуг: гостинності, розваги і т ін. Ці компоненти можуть вступати один з одним у конфлікт [5]. Іноді побажання якості знань можуть поступатися першістю критеріям соціально-психологічного клімату в освітній установі, режимів часу зайнятості студента, відстрочки від армії, самого факту одержання диплому й інших незмістовних сторін навчання. 11. Споживачами освітніх послуг є як безпосередні споживачі – студенти, учні, слухачі, так і опосередковані – підприємства й організації, держава і суспільство в цілому. 12. Нематеріальність і невідчутність освітніх послуг потребує від освітньої установи формалізації найбільш значущих для покупця параметрів послуги і наочної їх демонстрації, щоб вони були відчутні для потенційного клієнта ще до здійснення покупки. 13. Надання освітніх послуг припускає яскраво виражену відкритість цієї сфери для інформаційної, кадрової й іншої форм обміну, що задає пріоритет співробітництва й обмежує ефективність конкуренції виробників освітніх послуг. 14. Споживач при формуванні свого рішення знаходиться в умовах невизначеності й підвищеного ризику завдяки специфічним характеристикам освітніх послуг: не матеріальні, не пов'язані з фізичним товаром; можуть бути виконані індивідуально і колективно; надаються протягом визначеного часу; незворотні (не повертають особі, що їх надала); ментальні, не відчутні, дії з їх надання – невловимі, спрямовані на свідомість людини; з високим ступенем контакту, надаються тільки завдяки праці людей (викладачів), обов'язково професійних виконавців; масові (за стандартами) і професійні (надають тільки фахівці); можуть супроводжуватися незначним супутнім товаром чи послугами; не можуть бути виконані заздалегідь і за умови відсутності споживача; не можуть накопичуватися та зберігатися; результат не визначений, якість мінлива та може змінюватися, домінує роль людського фактору; надання і споживання здійснюються одночасно; замовлення й сплата завжди значно випереджають надання і споживання. Усі перераховані властивості освітніх послуг визначають інший механізм ухвалення рішення споживачем (в умовах підвищеного ризику), що не може залежати від об'єктивних параметрів освітніх послуг через їх специфіку, а тому не може спиратися на власну оцінку й повинен враховувати зовнішню оцінку та вплив соціального середовища. Орієнтація на соціальні детермінанти значною мірою обумовлена специфікою освітніх послуг (висока вартість, попередня сплата, відстрочка одержання результату, результат не відчувається, право власності не переходить, заздалегідь не можливо зберегти, якість не відчутна й мінлива). Орієнтацію на соціальні детермінанти можна розглядати як формування потреб особистості, вибору пріоритетів діяльності й як допомогу в ухваленні рішення. Ефект зовнішнього впливу можна оцінити тільки комплексно, тому необхідно розглядати максимально широке коло соціальних факторів впливу. Для пояснення поведінки споживачів послуг вищої освіти, необхідно не тільки визначити зовнішні фактори, на які спираються в прийнятті рішення, а й оцінити їх впливовість Згідно з нашими дослідженнями, на питання «Що для Вас є умовою успіху в житті» - 34% опитаних відмітили «престижна освіта», 48% - «хороші знання та вміння». Зміни українського суспільства, активне проникнення ринкових відносин у всі сфери соціального життя певним чином призвели до переорієнтації із загальнодержавних інтересів на індивідуальні інтереси суб'єктів ринку і тому спонукають соціологів до розгортання досліджень соціального інституту вищої освіти . Ретельне дослідження вказаних проблем дозволить обізнаніше підходити до прийняття рішень в управлінні освітою та вирішення протиріч, що пов’язані з масовим характером вищої освіти та переходом до ринкових відносин в освітній сфері. Література:
ЩУДЛО С.А. (Дрогобич) ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ – МОДА ЧИ НЕОБХІДНІСТЬ Abstract. The article is sanctified to the analysis of factors that stipulate scientific and public interest in the problem of quality of higher education. Grounded, that an increase of interest in research of quality of higher education is justified and predetermined by crisis processes in the field of education, by insolvency of education to answer the requirements of her consumers, by a transition to postindustrial society. Keywords: education, quality of education, crisis of education. Постановка проблеми. Поняття «якість освіти» протягом останніх років надійно увійшло не лише до наукового, а й повсякденного обігу. Ним активно послуговуються філософи і педагоги, управлінці та соціологи. Якість освіти стає ключовим поняттям в арсеналі споживачів освітніх послуг – роботодавців, студентів, суспільства загалом. Треба зауважити, що проблема якості освіти ніколи не випадала з поля зору суб’єктів освіти, «вона завжди була частиною академічних традицій» [1, 17], однак сьогодні вона постала надзвичайно гостро. Звернення особливої уваги до якості вищої освіти обумовлюється тим, що інститут освіти набуває ключових позицій у розвитку сучасного суспільства. Він кардинально впливає на конкурентність держави на світовому ринку економічних та інтелектуальних ресурсів, формування та підтримання демократичних інститутів. |
Похожие:
 | Украины, занимает ведущие позиции на рынке финансовых услуг. На начало 2007 года располагал более 1400 структурными подразделениями... | | Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи / Матеріали IV науково-практичної конференції 26 червня 2009... |
| Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи / Матеріали IV науково-практичної конференції 26 червня 2009... | | Закони, постанови інші акти Верховної Ради України та її комітетів І комісій. Укази, розпорядження Президента України. Постанови,... |
| Керуючись Податковим Кодексом України від 02. 12. 2010 №2755-vi, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищна... |  | «О физической культуре и спорте в Ленинградской области» и определяет порядок и критерии присвоения комитетом по физической культуре,... |
| «Голос України», «Урядовий кур`єр», «Українська літературна газета», «Дзеркало тижня», «Вечерний Харьков», «Факти», «Запорізька правда»,... | | «гто» отдела физической культуры, студенческого спорта и взаимодействия со спортивными федерациями министерства по физической культуре... |
| России федерального статистического наблюдения за деятельностью учреждений по физической культуре и спорту» и письмом Минспорттуризма... | | Соревнования проводятся в соответствии с Правилами вида спорта «Ездовой спорт», утвержденными приказом Министерства спорта, туризма... |