Русское национально-культурное общество Харьковской области Харьковское областное общество преподавателей русского языка и литературы Информационный деловой центр Санкт-Петербурга в г. Харькове

Эмоциональность – факультативная жанрово-стилевая черта афоризма. Функция эмоциональной экспрессии – убеждение путем эмоционального воздействия. Основными языковыми средствами передачи эмоциональной экспрессии являются фонетико-синтаксические средства и среди них главным образом восклицание в форме вопросительного предложения с вопросительным словом и риторический вопрос в форме вопросительного предложения с вопросительным словом и без него. Средства экспрессивности в афоризмах часто выступают во взаимодействии. При этом взаимодействуют как средства реализации одного и того же конституента, так и средства реализации разных конституентов. Это обусловливает высокую экспрессивную насыщенность произведений. Андреева О.Ю. Принцип учета особенностей родного языка иностранных студентов на уроках РКИ На уроках РКИ использование родного языка студентов неразрывно связано с дидактическим принципом сознательности обучения. Еще Л.В. Щерба подчеркивал особое значение метода отталкивания от родного языка. По его мнению, учащиеся должны изучать любое новое явление иностранного языка, сравнивая его с соответственным по значению явлением родного. В преподавании русского как иностранного невозможно полностью отвлечься от родного языка студентов (которые ни при каких условиях не смогут полностью абстрагироваться от его влияния, ведь вся окружающая действительность воспринимается человеком через призму именно родного языка). Ориентацию на родной язык иностранных студентов принято считать методическим удобством. Она представляет собой лингводидактическую основу методики национально-языковой ориентации обучения целевому языку, когда с учетом национально-языковой специфики восприятия и усвоения иностранного (в данном случае русского) языка строится весь учебный процесс. Принцип учета особенностей родного языка на уроках РКИ состоит в применении сопоставительного принципа, который при тождестве языковых явлений ускоряет и облегчает усвоение языкового материала, способствует его более точному (осознанному) восприятию, а в случаях расхождения языковых явлений предупреждает ошибки, связанные с влиянием родного языка студентов. Все языки имеют относительно общие универсалии, используя которые студентам остается только найти «отличия». Преподавателю без сопоставительного анализа данных (фонетика, морфология, лексика и т.д.) двух языков (родного языка студентов и русского языка) невозможно диагностировать (и предупреждать) трудности в усвоении студентами учебного материала. При лингвистическом подходе это сопоставление позволяет обнаружить довольно ясную картину соответствий (и несоответствий) в двух лингвистических системах. В лингводидактических целях описание особенностей языков является базой для разработки стратегии обучения русскому языку как иностранному. Проводя сопоставительный анализ выделяем три группы языковых явлений: полное совпадение; неполное (частичное); полное несовпадение (явления, отсутствующие в родном языке студентов). Разумеется, наибольшую трудность в усвоении русского языка иностранными студентами представляют явления второй и третьей групп. При частичном совпадении возникает межъязыковая интерференция. Тут задачей преподавателя является направить студентов на «верный путь» (например, при введении нового лексического материала, объяснить им, что обозначает понятие «ложные друзья переводчика» и привести при этом несколько ярких, запоминающихся примеров). Что же касается отсутствующих явлений в родном языке студента, тут преподавателю часто следует прибегать к поиску аналогичных явлений в иностранном (родном для студентов) языке. Таким образом, чтобы иметь общее представление о системных языковых трудностях изучения и усвоения русского языка иностранными студентами, преподаватель обязательно должен учитывать воздействие родного языка студентов. Учет воздействия особенностей родного языка является одним из основных принципов, на которых основывается лингводидактическая типология трудностей обучения русскому языку как иностранному (и трудностей усвоения его иностранными студентами). Осуществление принципа учета особенностей родного языка возможно лишь тогда, когда речь идет о конкретной национальной аудитории (ведь именно от ее языкового опыта зависит характер трудностей и их объем). От правильной реализации принципа учета родного языка студентов на уроках РКИ зависит эффективность обучения. Список литературы: Леонтьев А.А. Проблема опоры на родной язык и типология речевых действий / сб. статей «Вопросы психолингвистики и преподавания русского языка как иностранного», под ред. А.Н. Леонтьева, Т.В. Рябовой – М.: изд-во МГУ , 1971. – с. 17-28 Мотина Е.И. Избранные труды / Е.И. Мотина. – М.: изд-во РУДН, 2005 – 340 с. Щерба Л.В. Преподавание иностранных языков в средней школе: общие вопросы методики / Л. В. Щерба. Издание второе: под ред. И.В. Рахманова – М.: Высшая школа, 1974. – 112 с. Афанасьева П.В. Инновационная модель урока, реализующего принципы федеральных государственных стандартов основного общего образования В рамках апробирования пилотных проектов реализации федеральных государственных стандартов основного общего образования (далее – ФГОС ООО) учителя испытывают затруднения в определении основных параметров разработки эффективной технологической модели урока. Одной из практико-ориентированных задач Центра развития и мониторинга образования Воронежской области является обеспечение методического сопровождения деятельности педагогов образовательных учреждений. ФГОС ориентированы на создание преподавателями новых учебных образовательных программ с целью развития интеллектуального потенциала учащихся. Требование современных программ обучения – учет индивидуальных особенностей восприятия и потребностей учеников, формирование самостоятельности как качества личности. Работа по ФГОС представляет собой проектирование предстоящего процесса обучения, включающего познавательные стратегии обучающихся и комплекс (определенный набор) педагогических стратегий (приемов, методик, мероприятий) педагога для обеспечения высокого качества преподавания. При таком подходе качество знания обучающегося определяется степенью его самостоятельности, а качество преподавания – степенью продуманности основных составляющих учебного процесса. Педагог должен максимально структурировать программный материал и четко знать назначение каждого информационного блока. Реализация программ ФГОС представляет собой грамотное организованно-методическое обеспечение информационной обучающей среды. Разработка учебных программ, адаптированных к потребностям обучающихся, структурирование и программирование элементов обучающей среды – это составные части, определяющие специфику, эффективность и результативность учебного процесса по ФГОС. В основе эффективного урока по ФГОС лежит базовая модель обучения, которая позволяет поэтапно следовать к освоению учебного материала, при помощи заложенных в нее информационных, инструктивных, коммуникативных, тестирующих программных модулей, выполняющих организационно-направляющую, контролирующую, мотивационную, инструментально-корректирующую, системообразующую функции. Важной задачей учителей, работающих по ФГОС, является формирование не только предметных универсальных учебных действий, но и метапредметной, личностной и коммуникативной компетенций. Особенно сложным представляется замер этих составляющих, мониторинг динамики осознанного усвоения необходимой информации по предмету с учетом компетентностных характеристик, которыми должен владеть каждый участник образовательного процесса. Отправной точкой профессиональной деятельности учителя является нечто подобное архитекторскому плану (чертежу) – модель того, каким должен быть эффективный урок по ФГОС. Представленная инновационная модель урока, разработанная в соответствии с дидактическими принципами обучения, отражает все необходимые условия эффективного сотворчества учителя и обучающихся в рамках реализации новых учебных программ. Критериями оценки качества проведенного урока являются, с одной стороны, традиционные, с другой, не в полной мере реализованные в настоящее время принципы. Инновационная модель урока, разработанного в соответствии с принципами ФГОС Инновационная модель обучения, являющаяся базой для реализации ФГОС, предполагает уход от традиционной методики обучения к творческой активности и самостоятельности обучающихся. Поэтому главным элементом ее содержания является самостоятельность как качество личности, которое необходимо воспитать в рамках формирования универсальных учебных действий. Умелое сочетание традиционного и инновационного в обучении по ФГОС позволяет не только формировать предметные, личностные, метапредметные универсальные учебные действия (далее – УУД), но и обеспечить мотивацию к решению поставленных задач. Мотивированная самостоятельная деятельность при грамотном методически-организационном сопровождении обеспечивает непрерывное поступательное движение по маршруту от незнания к знанию и умению достигать практико-ориентированную цель. Стратегия предметного целеполагания обусловлена решением задач с опорой на репрезентируемые компоненты, с помощью которых формируются УУД. Их применение, закрепление и отработка осуществляется в ходе репрезентации (осмысления) как психофизиологической способности индивида. Репрезентируемые компоненты – это осознанные представления ребенка о явлениях окружающей его действительности. Предметная компетенция формируется посредством когнитивных особенностей мышления и восприятия обучающихся. Она постепенно формируется в процессе непрерывной включенности в учебный процесс и обратной связи в процессе проектной, проблемно-поисковой самостоятельной деятельности. Ориентировочная основа универсальных учебных действий, определяющая внешние когнитивные стратегии и внутренний план деятельности, формируется при системном подходе к организации самостоятельной работы обучающихся. Она должна занимать не менее 70 % учебного времени на уроке. Соблюдение всех методически-организационных составляющих базовой модели при проектировании эффективного урока, позволит обеспечить включенность каждого обучающегося в продуктивных познавательный процесс. В качестве основных, руководящих идеей реализации ФГОС принципов, можно назвать следующие: принцип постановки и решения новых методических задач; принцип системного подхода; принцип субъективной заинтересованности; принцип имитационного моделирования (проектирования); принцип постоянной «включенности» в учебный процесс. Руководствуясь вышеперечисленными принципами, возможно реализовать рабочие программы по разным предметам учебного цикла. Представленная инновационная модель, реализующая принципы ФГОС, является универсальной базой для содержательного наполнения любого типа урока. Проследить технологию реализации представленной модели возможно на примере подробной технологической карты урока орфографии по теме «Гласные О \ Ё после шипящих и Ц в корне слова под ударением». Представленная технологическая карта урока представляет собой проект урока, разработанного в соответствии с ФГОС. Этапы работы над технологической картой можно представить следующим образом: Выявление места урока в системе учебной программы; Формулирование дидактической цели урока и основных его структурных этапов; Выбор педагогической технологии обучения; Определение содержания творческого взаимодействия педагога и обучающегося и планируемых результатов; Определение стратегических форм деятельности учащихся и педагога; Выбор формы коммуникационного взаимодействия и формы проведения урока; Обоснование материально-технического сопровождения учебного процесса. \ Бабай Л.В. Українська мова на сучасному рівні Українська мова – визначальний чинник українського народу, на сторожі коло них поставлю Слово. Найбільше найдорожче добро в кожного народу – це його мова, - справедливо зауважив визначний майстер українського слова Панас Мирний. Наша мова, витворена у віках, стала однією з універсальних форм вираження характеру української нації, її найвищою цінністю, феноменом незнищенності. У процесі життя людини національне й матеріальне переплетено найтіснішим чином. Це цілком відноситься і до взаємодії об’єктивно існуючих спільнот людей, які навіваються націями, та національної самосвідомості в різних її постатях, починаючи із самоідентифікації особи зі спільнотою і закінчуючи колективною волею й організованою дією мільйонів людей в ім’я інтересів цієї спільноти. Зазначимо, що нація виникає за певних історичних передумов територіальної, мовної, політичної, економічної, культурної, єдності населення. Вона не з’являється на порожньому місці, а спирається на історично створену спільноту. Разом з тим, нація не лише надає нової форми спільності, яка вже була, а й створює те, чого раніше не існувало. У цьому сенс і виняткове значення нації і національних рухів. Національна самоідентифікація громадян – силою якої, власне, і створюються самі нації – це один із найглибших виявів історичної творчості людства. Українці, американці, німці, французи, італійці, англійці… з’являється разом зі своєю національною державою, мовою, культурою, економікою та політикою, тобто тоді, коли вони стають повновладними розпорядниками власної долі на засадах загальнонаціонального життя. Сучасна Україна – вільна і незалежна європейська держава, народ якої цінує і оберігає свої традиції й культуру. Нова влада докладатиме максимум зусиль, щоб зберегти і примножити наші національні скарби, серед яких українська мова займає особливе місце. Розвиток українського суспільства також пов’язаний iз формуванням нових видів діяльності, поведінки і спілкування, що, у свою чергу, припускає появу відповідних нових етнічних програм, представлених кодами мови та культури. У процесі цього розвитку відбувається диференціація раніше синкретичних програм, виникає складна координація й субординація нових і традиційних програм. Держава формує соціальне замовлення на підготовку професіоналів і визначає вимоги, котрі ставляться до них. Ці вимоги реалізуються в процесі навчання у вищих навчальних закладах. Багатопланова природа навчального процесу визначається дією закономірностей трьох рівнів: соціального, власного, педагогічного та індивідуального. Соціальній рівень містить мету, зміст, організацію й методику навчання як двобічного активного процесу спільної діяльності тих, хто навчає, і тих, кого навчають, для оволодіння останніми відповідними знаннями, навичками та вміннями, формування в них професійно важливих якостей. На індивідуальному рівні проявляються закономірності розвитку студента, котрий виступає як цілісний феномен із макрохарактеристиками – індивід, особистість, суб’єкт праці, індивідуальністю Сьогодні важко собі уявити професіонала в будь – якій галузі промисловості, який би обмежував коло своїх інтересів суто технічними проблемами. Тому одним із завдань вищої школи залишається гармонійне поєднання дисциплін гуманітарного циклу з фаховими предметами. У ХХІ ст. у зв’язку з переорієнтацією системи освіти на нові цінності, необхідні суттєві зміни в системі освіти, особливо в тій ланці, де формується спеціаліст вищої кваліфікації. У зв’язку з цим останнім часом питання, пов’язані з проблемою формування культури професійного спілкування студентів технічного університету, залишаються відкритими. Професійне спілкування реалізується в мовній комунікації і є втіленням у мовленні форм професійної діяльності з урахуванням різних рівнів взаємодії, специфіки ситуацій, мети и завдань навчання. Професійне спілкування в цілому розглядається як інтелектуальне спілкування, що ґрунтується на комплексі професійних знань, умінь і навичок. На нашу думку, формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців промисловості та виробництва неможливі без систематичної, цілеспрямованої підготовки в рамках предмета „Українська мова (за професійним спрямуванням).” Мова – це дух народу, його буття. Духовний світ індивіда пов'язаний з розвитком його мовних здібностей. У мові відбито характер народу, історія, побут. Мова є засобом спілкування між людьми. Це обмін думками, інформацією, це передача знань. Мова є важливим чинником розбудови громадського суспільства. Сучасна наука доводить, що мова є унікальним інструментом культури. Вона є зв’язком між людиною і мисленням. Мова дає змогу людям розуміти один одного. Мова – це явище суспільне, соціальне. Вона функціонує, розвивається тільки в суспільстві і е найнеобхіднішою умовою сутності людини, живе, функціонує в мовленні – усному чи писемному. Пройшло багато часу перш ніж людина оволоділа писемністю, навчилася писати – це дало змогу дізнатися про багато цікавого, що випало на долю народу. Найважливішу роль у розвитку суспільства відіграє духовність сучасної людини. Зараз відбувається відродження принципу пріоритету духовних цінностей над матеріально-економічними, які можуть бути головним у субординації людини. Виховання фахівців нової генерації, висококваліфікованих, грамотних, з високим інтелектуальним потенціалом, які вільно володіють українською мовою, користуються нею у всіх сферах і особливо у професійній, можливе лише за умов належної підготовки. Поєднання загальних цінностей зі спеціальним їх проявом для окремої особитості – це шлях до кращого досягнення вищих духовних цінностей, до формування певних світоглядних концепцій. Вибір діяльності в хаотичних умовах, коли більшість особистостей враховує тільки свої індивідуально-егоїстичні інтереси, а це не відповідає вищим духовним загальнолюдським цінностям, тому потребує певних виховних зусиль щодо організації соціально-економічного механізму формування національної кваліфікованої професійної еліти з розвинутими позитивними ціннісними орієнтирами. Побудова демократичного суспільства, економічно розвиненої країни – це не тільки високий рівень розвитку економіки. Україна відстає у своєму розвитку від багатьох держав, вона перебуває на стадії становлення могутньої держави. Суспільство повинно цілеспрямовано впливати на особистість з метою прищеплення певних якостей майбутнім фахівцям культурних надбань, використовуючи ті ідеали, переконання, цінності, які спроможні змінити не тільки конкретну людину чи групу осіб, а й усе сучасне суспільство, коли цінності старшого покоління інколи мають деструктивний характер. Підвищення активності особи як суб’єкта історичного процесу дає змогу реалізувати свою внутрішню соціально-психологічну готовність до творчої діяльності в умовах соціальної кризи суспільства, соціально програмувати молодь. Почуття загального невдоволення життям повинно вести до активної діяльності з метою пошуку виходів з цієї ситуації. Побудова розвиненої держави – це ще й розвиток духовних цінностей. Однією з важливих духовних цінностей і є мова. Це таке знаряддя в культурі, освіті, науці, без якого і держави могло б не бути. Мова народу є невід’ємним компонентом його життя. А українську мову довго нищили, не хотіли допустити її до політичного, економічного і культурного життя, проте вона вистояла і перемогла. Викладення будь-якої мови сьогодні ускладнюється загальним низьким рівнем освіти та грамотності населення, що далі погіршується, особливо у молоді. Останні десятиріччя викладачі вищої школи констатують зростання кількості грубих граматичних помилок, що характеризують письмові роботи наших студентів. Ми спілкуємося, надаючи перемогу усному мовленню. І це правильно, адже усне мовлення – універсальний засіб спілкування. Дуже важливо оволодіти словом, вмінням правильно ним користуватися, навчитися переконувати словом. Майстерне володіння словом включає і культуру мовлення. А культура мовлення – це оволодіння нормами літературної мови. Василь Сухомлинський писав, що „мовна культура – це живодайний корінь культури розмовної, високої, справжньої інтелектуальності. Щоб правильно розмовляти і писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити українську мову і свою справу ”. З того як говорить людина, можна визначити, що це за людина. Можна зрозуміти її характер, рівень культури, інтелекту. Політичні діячі повинні швидко орієнтуватися під час спілкування, бути підготовленими до цього спілкування, щоб вдало планувати своє мовлення. Поряд з цим в Україні існує проблема функціонування української мови в усіх сферах життя і діяльності держави. Зараз українська мова помітно піднесла свій престиж. Тепер нею повинні говорити не тільки перші особи держави. Але чи може піднятися престиж мови, коли деякі державні діячі принципово не хочуть розмовляти мовою держави. Мовне середовище в Україні завжди мало свої особливості. Викладання у школах, вузах російською мовою стояло на першому місці. Українська мова багато разів заборонялася. Після невеликого розвитку та поширення української мови в усіх галузях громадського життя в першій половині ХХ століття знову почалося штучне гальмування. Мовленнєва ситуація складалася таким чином, що українську мову можна було почути тільки в селах та районних центрах. А в обласних центрах українська мова використовувалась лише в ділових паперах. Ми повинні зробити все можливе, щоб вивчення мови було на гідному рівні. Кожна людина, яка проживає на території України, має оволодіти українською мовою. Оволодіння мовою забезпечує комфортне буття людини в навколишньому середовищі. Мова є могутнім чинником відображення дійсності. Вона є частиною соціального середовища, у якому живе людина, у якому складається ментальність нації і кожного індивіда. Особа виростає у мовному середовищі, стає її носієм. І хоч від окремої людини доля мови не залежить, але живе вона доти, доки існують носії, які вивчають, користуються нею. Мова є ланцюгом між минулим і майбутнім. Тому на заняттях з української мови ми повинні прищеплювати студентам любов до неї, до українського слова, студенти мають вільно володіти і свідомо користуватися нею. Мова не тільки формує свідомість і впливає на світогляд студента, а через них впливає і на поведінку особи та її вчинки. БарабашА.Н.

Похожие:

	Далее Конференция) является Региональная общественная организация... Региональной общественной организации «Севастопольское национально-культурное общество казанских татар и башкир»		Районная научно-практическая конференция учителей русского языка... Комментарий: мастерская проводится на уроке русского языка в 9 классе. Учащиеся объединяются в 2-3 группы и рассаживаются вокруг...
	Конспект урока русского языка по теме «Заявление вид деловой бумаги» Учитель русского языка моу болтинская сош рыбинского района Ярославской области Гагарина Виктория Геннадьевна		Оао «Информационно-издательский центр Правительства Санкт-Петербурга «Петроцентр» Заказчик: Открытое акционерное общество «Информационно- издательский центр Правительства Санкт-Петербурга «Петроцентр», Адрес: 197046,...
	Уроках русского языка и литературы (слайд 1) «Применение технологии развития «критического мышления» на уроках русского языка и литературы»		Методическая разработка урока русского языка Составитель Составитель: Юсупова Мария Николаевна, учитель русского языка и литературы мбоу гимназии №2 г. Чехова Московской области
	Конкурсное задание «Методический семинар» Боднарюк М. И., учитель... Меня зовут Боднарюк Марина Исаевна, я учитель русского языка и литературы Центра образования. Сегодня в рамках методического семинара...		Введение характеристика предприятия места работы предвыпускной практики официально-деловой стиль Для того чтобы качественно выполнять работу, связанную с информацией и документацией, секретарь должен быть грамотным человеком,...
	Регламент Санкт-Петербургского государственного казенного учреждения... ...		Регламент Санкт-Петербургского государственного казенного учреждения... ...