Актуальные вопросы развития экономики и профессионального образования в современном обществе
Скачать 11.98 Mb.
|
Литература
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ДО РОЗВ'ЯЗАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ А.М. Ященко, Н.А. Коношенко, науковий керівник С.В. Коношенко Україна, Донецька область, м. Слов’янськ, Донбаський державний педагогічний університет Соціально-економічні і політичні перетворення в Україні призвели до такого стану суспільства, який можна вважати перехрестям, де незалежність, демократія, входження у світове співтовариство цивілізованих держав зіткнулись з негативними аспектами нової економічної дійсності - корупцією, соціальною незахищеністю, незадовільним медичним обслуговуванням, не тільки дорослі, а й діти переживають непростий період соціальної адаптації до нестабільних та суперечливих процесів у суспільстві. Наслідками соціальної дезадаптації все частіше стають дитячі злочинність, проституція, алкоголізм, наркоманія, нервово - психічні відхилення. Сьогодні проблема соціальної дезадаптації є предметом дослідження в соціології, психології, педагогіки. У педагогічній науці дослідженню прояву дезадаптації різних категорій дітей і молоді присвятили свої праці Ю. Александровський, Ф. Березін, Л. Дзюбко, С. Коношенко, Н. Максимова, Л. Міщик, О. Новікова, І. Сабазнадзе та ін. Проте проблема розв’язання дитячої конфліктності у навчально-виховних взаємовідносинах залишається актуальною. Саме тому метою статті є висвітлення проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до успішного подолання міжособистісних конфліктів, що виникають між соціально дезадаптованими учнями та оточенням. Гуманізація навчально-виховного процесу вимагає від педагогів відмовитися від традиційних педагогічних реакцій на порушення дезадаптованими дітьми порядку і режиму, які визначалися репресивністю і не запобігали розв'язуванню конфліктів. Вижити репресивність дуже складно. Через за гострення міжособистісних протиріч з вихованцями багато педагогів не бачать іншого виходу, крім застосування покарань. Але мета педа гога як вихователя і керівника полягає не в тому, щоб отримати перемогу, нав'язати дитині своє рішення, а, навпаки, укріпити її волю і розум, пробу дити добрі почуття. Безконфліктна педагогіка вимагає від педагога творчого підходу, високої комунікативної компетентності, подолання сте реотипів авторитарної педагогіки [2]. Враховуючи можливість психологічних втрат, емоційних зривів у дезадаптованих ді тей, досвідчений педагог у крайніх випадках вступає з ними в конфронта цію. Часті зіткнення з вихованцями - серйозний показник низької педаго гічної культури. Переживання і осмислення гострих комунікативних ситу ацій виступають передумовою удосконалення психолого-педагогічної культури педагога. Культура вирішення міжособистісних конфліктів має в першу чергу виховне, але крім того і важливе дидактичне значення. Так, закордонні вчені пов'язують високу результативність японської системи освіти з умінням вчителів уникати зіткнень з дітьми, знаходити в проблем них ситуаціях компромісні рішення [6, с.23]. К. Платонов дає таке визначення поняттю „конфлікт”: конфлікт - це вид спілкування, в основі якого лежать реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні в різній мірі усвідомлені суперечності в цілях особистостей, що спілкуються, при спробах їх вирішення на фоні гострих емоційних ста нів [5, с.74]. Існує багато інших визначень конфлікту, і всі вони під креслюють наявність протиріччя, яке приймає форму суперечності. Педагогічний конфлікт є складний процес, який виявляється у різних формах і має різні наслідки. До основних форм конфліктної поведінки дезадаптованих вихованців можна віднести: зухвалі дії і вчинки (неслухняність, грубість, порушення дисципліни); некоректне вираження незгоди; різка критика вчинків і дій педагога; скрите протистояння (ігнорування педагогічних вимог, пропуск занять); паси вний протест (сльози, мовчазне відчуження ); провокаційні дії і вчинки ( „каверзні питання”, вчинки з метою докучити педагогу). Відомо, що ініціатором педагогічного конфлікту може виступати не лише дезадаптований вихованець, а й сам соціальний педагог. Його конфліктогенні прояви також відрізняються різноманітністю: попрання достоїнства, грубість, на клеювання ярликів; публічна компрометація дитини; прямий диктат („Я сказав, значить, так і роби”); залякування(„Ти дуже пожалкуєш про це!”) та багато інших. Наведений вище перелік достатньо типових конфліктогенних вчинків є порушенням принципів педагогічної етики, невмінням будувати навчально-виховні взаємовідносини на ненасильницькій рівнопартнерській основі. Конфліктогенна поведінка педагога представляє небезпе ку не лише тому, що веде до загострення взаємовідносин з дітьми. Образ дій, вчинки наставника сприймаються ними як допустима модель поведін ки дорослими, що карають, виробляє звичку до насилля у дітей [4, с.53]. Щоб цього не трапилося, соціальному педагогу необхідно бути вимо гливим і терплячим, принциповим і гнучким, об'єктивним і доброзичли вим. Відповідальність за негативні наслідки конфліктів лежить на спеціалісті. Безумовна повага до особистості дитини, адекватний рівень самоповаги, самоаналіз і самоконтроль - необхідні передумови формування навичок ефективної поведінки педагога у конфліктних ситуаціях. В. Журавльов виділяє три типи конфліктогенних ситуацій [1, с. 99]: - конфлікти діяльності, що виникають у зв'язку з виконанням навчальних завдань, успішністю, позашкільною діяльністю; - конфлікти поведінки (вчинків), що виникають через порушення учнями правил поведінки на заняттях, а також за межами учбового закладу; - конфлікти відносин, що виникають у сфері емоційно - особистісних від носин учнів і викладачів у сфері їх спілкування у процесі педагогічної дія льності. В залежності від того, наскільки ефективним буде управління, наслід ки конфлікту стануть позитивними або негативними. Це в свою чергу вплине на виникнення наступних конфліктів. Подолання конкретного конфлікту - не самоціль, а черговий етап у самовдосконаленні системи взаємовідносин і особистого розвитку дезадаптованих вихова нців. Лише єдність стратегії і тактики забезпечує оптимальний вибір тех нології управління педагогічними конфліктами. Можна вважати доцільною типологію стратегій управління конфлік тами, яка запропонована американськими вченими Р. Блейком і Д. Моутрном [6, с.125]. Якщо взяти за основу їх концепцію, можна виділити наступні педагогічні стратегії управління міжособистісними конфліктами: пристосування, відвертання, відступ, компроміс, співробітництво, домінування. Розглянемо особливості їх прояву в конфліктній взаємодії. 1. Пристосування до індивідуальної своєрідності соціально дезадаптованих вихованців за безпечує міжособистісну гармонію. Згідно цієї стратегії соціальному педа гогу необхідно приймати дезадаптовану дитину такою, якою вона є, - в'ялою і рухливою, врівноваженою і запальною, впертою і поступливою. Суть пристосування полягає в багатосторонній орієнтації педагога в ситуації спілкування і адаптації до комплексу особистих проявів цих вихованців. Австралійські вчені Х. Корнеліус і Ш. Фейр зазначають, що спілкуван ня з такими вихованцями вимагає від педагога знань їх болючих точок і гнучкої тактики, уміння своєчасно знімати емоційне напруження, уміння передбачати конфлікти, слідкувати за появою конфлікту [3, с. 37].
Оскільки домінування приваблює негайністю педагогічного ефекту, багато педагогів зловживають цим способом управління конфліктом. Зловживання цією стратегією обертається репресивністю педагога, коли за будь-яким порушенням режиму ідуть слідом педагогічні санкції. На думку психологів, тяжіння до власних рішень видає байдужість до міжосібних відносин [6, с. 101]. 6. Співробітництво. При цій стратегії педагог і дитина визнають право один одного на власну думку і готові її зрозуміти, що дає їм можливість проаналізувати причини суперечності і знайти прийнятний для всіх вихід. Соціальний педагог, який спирається на співробітництво, не намагається досягти своєї мети за рахунок інших, а шукає вирішення проблеми. Отже, з метою успішного подолання міжособистісних конфліктів педагогам необхідно приймати кожне непорозуміння з соціально дезадаптованими дітьми як серйозну психолого-педагогічну проблему, необхідно творчо підходити у виборі технології управління конфліктом, враховувати індивідуальні, вікові особливості ви хованця, рівень його культури, актуальний емоційний стан, схильність ди тини до невротичних реакцій, об'єкт конфлікту і умови його протікання, особисті психологічні і професійні можливості педагога і рівень його авто ритетності. Перспективними завданнями досліджень у цьому напрямку нам вбачається формування в педагогів особистісних рис характеру, професійних знань, умінь і навичок, необхідних для попередження і подолання серед соціально дезадаптованих дітей міжособистісних конфліктів. Література 1.Журавлев В. И. Основы педагогической конфликтологии / Журавлев В. И. – М. : Рос. пед. об-во, 2005. 184 с. 2. Коношенко С.В. Реабілітаційна робота з соціально дезадаптованими підлітками в умовах регіону: монографія. Слов’янськ: Печ. двор, 2009. 251 с. 3. Корнеліус X., Фейер Ш. Выиграть может каждый. Как решать конфликты. М., 1992. 242 с. 4. Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с социально-дезадаптированными школьниками: метод. реком. К.: ІЗМН, 1997. 136 с. 5. Платонов К.К. Краткий словар системы психологических понятий. М., 1984. 174 с. 6. Спиваковская А.С. Популярная психология для родителей. СПб.: Союз, 2007. 154 с. ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ СОЦИАЛЬНЫХ ПЕДАГОГОВ К ВНЕДРЕНИЮ ЗДОРОВЬЕСБЕРЕГАЮЩИХ ТЕХНОЛОГИЙ В ДЕТСКОМ ДОШКОЛЬНОМ УЧРЕЖДЕНИИ: СОДЕРЖАТЕЛЬНЫЙ АСПЕКТ Е.Н. Василенко, научный руководитель О.И. Рассказова Украина, г. Харьков, Харьковская гуманитарно-педагогическая академия В современных условиях наблюдается существенное ухудшение здоровья молодого поколения в связи с негативным воздействием психофизических нагрузок, стрессогенностью окружающей среды, недостаточным вниманием к вопросам сохранения здоровья детей и молодежи в учебно-воспитательном процессе образовательных учреждений. Обострение проблем сохранения здоровья детей и молодежи выдвигает новые требования к профессиональной подготовке будущих социальных педагогов – специалистов, в обязанности которых входит приобщение молодого поколения к здоровому образу жизни, закрепление здоровьесберегающего поведения у подрастающего поколения. Формирование соответствующих знаний, умений и навыков будущих специалистов необходимо обеспечивать во время обучения в высшем учебном заведении, повышая их грамотность в области сохранения и укрепления духовно-нравственного, социального, физического и психического здоровья воспитанников и учащихся, пропаганды здорового образа жизни, популяризации среди детей и молодежи физического воспитания и спорта. Компетентная здоровьесберегающая деятельность студентов – будущих социальных педагогов предполагает овладение ими соответствующими здоровьесберегающими технологиями и освоение навыков применения таких технологий на практике. Сегодня понятие «здоровьесберегающие технологии» рассматривается в исследованиях Т. Бычковой, М. Безруких, А. Бутакова, Е. Пужаевой, М. Смирнова, И. Соколовой, В. Сонькина, И. Чупахи и др. Разрабатываются основы внедрения здоровьесберегающих образовательных и медико-педагогических технологий в учебно-воспитательный процесс учебных заведений (М. Булатова, В. Волканова, А. Куц, А. Рудакова, Г. Рычкова, В. Стасенко, Ю. Усачева и др.). Проблемы профессиональной подготовки социальных педагогов как субъектов социального воспитания молодого поколения в последнее время стали предметом глубоких научных исследований как в Украине (О. Беспалько, Г. Вайнола, И. Зверева, А. Капская, Л. Коваль, А. Лактионова, Л. Мищик, В. Полищук, С. Харченко и др.), так и в России (А. Мудрик, В. Бочарова, М. Галагузова, Ю. Галагузова, И. Зимняя, Е. Холостова и др.). Социально-педагогические аспекты воспитания детей дошкольного возраста исследовали Т. Алексеенко, С. Болтивец, А. Кононко, С. Лелека, Т. Пониманская и др. Вопросами подготовки будущих социальных педагогов к работе по формированию у детей навыков здорового образа жизни, закрепления представлений о жизни и здоровье человека как высшей социальной ценности, профилактике рискованного поведения, безопасности жизнедеятельности занимались О. Галагузова, В. Горащук, Н. Зимивец, С. Омельченко, Г. Пономарева, О. Рассказова, Н. Тарасенко, Е. Шароватова, Ю. Чернецкая. Проблемы подготовки педагогических кадров к обучению детей дошкольного возраста здоровьесбережению освещали в своих работах Н. Эдемская, М. Котик, JI. Михайлова, С. Проскурина, Ю. Репина. Проведенные учеными исследования не исчерпывают всех вопросов подготовки специалистов нового поколения; актуальной остается проблема ориентации их обучения на освоение здоровьесберегающих технологий как основы будущей профессиональной деятельности. Цель данной статьи – обосновать необходимость обогащения содержания подготовки будущих социальных педагогов вопросами внедрения в учебно-воспитательный процесс детского учебного учреждения здоровьесберегающих технологий, организации здорового образа жизни дошкольников, оптимизации методов и форм привития им здоровьесберегающего поведения. Педагогические условия составляют ту среду, в которой профессиональная и личностно-смысловая готовность студентов формируется, существует и развивается. Поэтому возникает необходимость создания благоприятных педагогических условий для обеспечения подготовки будущих социальных педагогов к использованию здоровьесберегающих технологий для работы в учебных детских дошкольных учреждениях. Среди наиболее важных задач современного социального педагога, работающего в детском учебном учреждении, воспитательная работа с детьми, формирование у них ценностного отношения к своему здоровью. Именно такой важный аспект будущей профессиональной деятельности должен выступать ориентиром для обогащения содержания профессионально-педагогической подготовки будущих социальных педагогов. Исходя из этого, важным условием подготовки специалистов к внедрению здоровьесберегающих технологий в учебно-воспитательный процесс современных дошкольных учреждений является насыщение содержания их профессионально-педагогического обучения проблематикой здоровья и здорового образа жизни, формирование у них технологического подхода к организации социально-педагогической деятельности по здоровьесбережению. Для обеспечения подготовки специалистов к использованию здоровьесберегающих технологий в детских дошкольных учреждениях все содержание педагогического образования, в первую очередь, дисциплины цикла фундаментальной, профессиональной и практической подготовки, необходимо насытить проблематикой здоровьесбережения, вопросами, обеспечивающими понимание студентами аксиологического смысла здоровья, проблемами развития ценностного отношения к жизни и, сведениями о действенных путях и средствах привлечения детей дошкольного возраста к здоровьесберегающей деятельности. Анализ учебных планов и программ подготовки будущих социальных педагогов показывает, что содержание цикла профессиональной и практической подготовки раскрывается через целый ряд дисциплин, которые, при условии пересмотра и совершенствования их содержания, могут достаточно полно обеспечить подготовку специалистов к использованию здоровьесберегающих технологий. Среди таких дисциплин, например: «Человек в современном социуме», «Безопасность жизнедеятельности», «Анатомия, физиология и гигиена», «Общая, возрастная и педагогическая психология», «Основы социализации личности», «Социально-педагогическая деятельность в сфере досуга», «Социально-педагогическая деятельность в учреждениях образования», «Педагогические технологии» «Общая педагогика», «Социальная педагогика», «Основы инклюзивного образования», «Технологии работы социального педагога», «Методика воспитательной работы в детских оздоровительных лагерях», «Превентивная социально-педагогическая деятельность», «Социально-педагогические технологии сохранения и восстановления здоровья человека», «Основы формирования экокультуры личности». По нашему мнению, их содержание было бы уместно расширить тематикой, которая способствует пониманию студентами воспитания как одного из главных факторов, обеспечивающих усвоение дошкольниками основ здоровьесбережения; осознанию проблем укрепления здоровья в процессе использования здоровьесберегающих технологий; пониманию того, что социальный педагог в системе дошкольного образования выступает одним из главных субъектов формирования у воспитанников и учащихся ценностного отношения к жизни и здоровью. По нашему мнению, наиболее действенной для подготовки будущих социальных педагогов к использованию здоровьесберегающих технологий в дошкольных учреждениях является работа с содержанием профессиональных и практических дисциплин. Содержание данных дисциплин значительно по объему и обеспечивает приобретение базовых и специальных знаний, умений и навыков, которые непосредственно связаны с будущей профессиональной деятельностью социальных педагогов. Так, в содержание дисциплины «Человек в современном социуме» необходимо включить темы: «Ценностный смысл понятия здоровье», «Здоровьесберегающая деятельность общества», «Здоровьесбережение молодежи как важное направление деятельности СМИ». При изучении дисциплины «Социально-педагогическая деятельность в сфере досуга» особое внимание следует уделить освещению сущности, особенностей, компонентов и методических основ такого основного вида профессиональной деятельности социального педагога, как социальное воспитание детей во время досуга, раскрыв содержание такого воспитания, в частности, как формирование у детей понимания ценности здоровья, через усвоение тем «Настольные игры по здоровьесбережению», «Организация и проведение спортивно-оздоровительных мероприятий», «Кинематограф как современное средство формирования ценностного отношения к жизни и здоровью у детей и молодежи», «Инновационные методики социального воспитания детей». Отметим, что при обогащении содержания профессионально-педагогической подготовки студентов необходимо устанавливать вертикальные и горизонтальные межпредметные связи, придерживаясь принципа преемственности в усвоении необходимых знаний. Поэтому указанные темы в рабочих программах дисциплины «Социальная педагогика», «Технология деятельности социального педагога», изучаемых студентами дневной формы обучения параллельно на 2-4 курсе, должны вноситься согласованно, чтобы методологические вопросы здоровьесбережения детей приобретали конкретизацию и методическое наполнение в процессе изучения конкретных здоровьесберегающих технологий. Согласно учебному плану подготовки специалистов на 3 курсе студенты изучают две дисциплины, которые, при условии наполения их соответствующим содержанием, могут обеспечить подготовку будущих социальных педагогов к использованию здоровьесберегающих технологий в работе с детьми и молодежью – это «Основы социально-педагогической диагностики» и «Основы социально-педагогического тренинга». Содержание их направленно, в первую очередь, на указание закономерностей, причин возникновения девиантного поведения у детей, которое часто провоцирует появление небрежного отношения к собственной жизни и здоровью, вредных привычек, рискованного поведения, формирование у студентов знаний и умений относительно путей и способов своевременного их выявления, предупреждения и преодоления. В целом включение в содержание образования будущих социальных педагогов тем, связанных с подготовкой студентов к внедрению здоровьесберегающих технологий в работе с детьми и молодежью, обеспечивает: - осознание студентом здоровья как особой ценности в условиях информационно-технического общества, в профессиональной деятельности, в общечеловеческой и личной системе ценностей; - понимание сущности здоровьесберегающих технологий как основы формирования у детей и молодежи внимания к собственному здоровью и здоровью окружающих, привитие экологического сознания, природо- и самосберегающего поведения; - приобретение знаний о взаимосвязи биологического развития человека и становления системы его ценностей в сфере здоровья; - усвоение здоровьесберегающих знаний и умений, приобретение опыта использования оздоровительных технологий в образовательных учреждениях, педагогических умений по формированию у дошкольников базовых навыков основ здоровья, умений ведения здорового образа жизни; - овладение технологиями оздоровления воспитанников и учащихся в условиях обучения, создание социально-педагогических ситуаций, позволяющих совместить учебно-воспитательный процесс с оздоровительным; - освоение умений разрабатывать и проводить мероприятия здоровьесберегающей профилактики с помощью различных общеоздоровительных средств, направленных на предупреждение развития болезней, профилактику негативных поведенческих привычек. Перспективы дальнейших исследований заключаются в разработке и апробации спецкурса, который обеспечит повышение еффективности профессиональной подготовки будущих социальных педагогов к внедрению здоровьесберегающих технологий в работе с детьми и молодежью в учебных заведениях. Актуальные вопросы развития экономики и профессионального образования в современном обществе Материалы XII Международной молодежной научно-практической конференции 18 марта 2015 г ТОМ 2 Текст печатается в авторской редакции. Компьютерная верстка А.В. Ефанов Подписано в печать 20.03.2015. Формат 60х84/16. Бумага для множ. аппаратов. Печать плоская. Усл.печ.л. 34,2 Уч.-изд.л. 35,4 п.л. Тираж 400 экз. Заказ № ФГАОУ ВПО «Российский государственный профессионально-педагогический университет». Екатеринбург, ул. Машиностроителей, 11. |
Похожие:
 | Актуальные вопросы развития экономики и профессионального образования в современном обществе: Материалы XII международной молодежной... |  | Материалы XII международной молодежной научно-практической конференции 18 марта 2015 г., гг. Екатеринбург, Алматы, Харьков, Елабуга:... |
| Автономная некоммерческая организация высшего профессионального образования Институт менеджмента, экономики и инноваций | | Актуальные вопросы финансирования и развития здравоохранения ростовской области в свете 20-летия обязательного медицинского страхования... |
| Филиал негосударственного образовательного учреждения высшего профессионального образования | | На тему: «Гендерное неравенство в Японии. Изменение роли женщины в современном японском обществе» |
| На тему: «Гендерное неравенство в Японии. Изменение роли женщины в современном японском обществе» | | Государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Северный государственный медицинский... |
| Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования | | Правовое регулирование и процедуры признания иностранных документов об образовании в РФ на современном этапе |